6 лютого під час російської атаки вчергове постраждав запорізький притулок «Дай лапу, Друже». Кадри, на яких волонтери виносять скривавлених тварин, закутаних у ковдри, облетіли не лише всю країну, а й далеко за її межами. Жителі Запоріжжя, комунальники та Запорізька міська рада одразу кинулися допомагати — розчищали завали й рятували тварин, попри ризик повторного удару.
Минуло вже два тижні, однак наслідки атаки ще довго доведеться ліквідовувати. До прихистку продовжують приїздити небайдужі люди — з різних куточків України та з-за кордону, аби підтримати і допомогти тваринам.
Журналістка Inform.zp.ua побувала на місці події та поспілкувалася з головою громадської організації захисту прав тварин «Дай лапу, Друже» про стан тварин, труднощі, з якими щодня стикається притулок у прифронтовому місті, а також про те, чому евакуація неможлива.
«Це справжнє диво, що собаки вижили. І те, що люди залишилися живі — теж диво»
За словами Ірини Дідур, притулку вже 16 років. Після початку повномасштабного вторгнення він збільшився майже втричі — з понад 240 до 520 тварин.
Сюди військові привозять тяжкопоранених і хворих тварин із населених пунктів, де тривають постійні обстріли або активні бойові дії.
«Йдеться не лише про собак і котів, а й про диких тварин. Ми приймаємо також птахів, гризунів — навіть білочок із перебитими хребцями. Фактично це майже всі категорії тварин, які потребують допомоги після поранень на фронті. Ми змушені облаштовувати окремі умови для утримання таких тварин, адже військові не можуть везти їх далі — і вони опиняються у нас».
6 лютого вибуховою хвилею та уламками пошкодилися вольєри та інфраструктуру прихистку.
«Розліт уламків був приблизно на 40 метрів — а може, й більше, до 50. Пошкоджено практично все: огорожа зруйнована, будівля майже знищена. Третини приміщення взагалі немає — немає стін і перегородок, зірвано дах, вибито вікна й двері. Металеві двері, можна сказати, врятували життя трьом нашим співробітникам», — продовжила голова ГО «Дай лапу, друже».
Із 520 тварин 13 загинули, ще 7 перебувають у ветлікарнях, а 12 проходять лікування безпосередньо на території притулку. Багато тварин у паніці розбіглися. На вулицях міста запоріжці знайшли одного зі зниклих псів у важкому стані — під час прильоту йому відірвало лапу. Дезорієнтований і наляканий, він прибився до одного з під’їздів.
Собаку забрали на лікування, після чого планують повернути до притулку.
Крім того, під час атаки на території притулку перебували працівники. Вони, як завжди, прийшли трохи раніше, щоб перевдягнутися та встигнути розпочати роботу до 9:00.
«Близько 08:40 вони переодягалися, і Яна вже піднімалася сходами. Там були товсті металеві двері. Їх прошило уламками так, що Яна отримала три поранення. За нею стояли ще двоє людей — вони не постраждали, лише отримали контузію. Вибуховою хвилею винесло вікно й зірвало металеві двері.
Цієї частини будівлі фактично більше немає — вона повністю зруйнована: немає ні стін, ні перегородок. Сила вибуху була дуже великою. Коли ми побачили прошиті вольєри, це було шоком. Уламки розліталися трохи вище будок, самі вольєри сильно пошкоджені, переважно дахи. Це справжнє диво, що собаки вижили.
І те, що люди залишилися живі — теж диво. Якби ще секунда — і якби вона вийшла назовні, вона б не вижила», — згадує Ірина Дідур.
Притулок уже неодноразово зазнавав пошкоджень через обстріли. Тому за межами міста облаштували ще один прихисток, куди поступово евакуюють частину тварин.
«Два роки тому ми почали програму евакуації тварин. Частину — кошенят, котів, а також диких тварин — вивезли за межі Запоріжжя, приблизно за 20 кілометрів, у зону, куди поки що не долітає. Там облаштували фактично другий притулок. Зараз там перебувають і коти, і дикі тварини, зокрема особливі — тварини з інвалідністю, які не можуть повноцінно рухатися.
На жаль, станом на сьогодні лише два міжнародні фонди відгукнулися й допомагають нам з евакуацією, і то невеликими групами. Зараз готуємо третю партію до відправки за підтримки міжнародного фонду — це орієнтовно 8–10 тварин. Тобто обсяги невеликі. За два роки після першого прильоту це лише третя така відправка.
Також тварин прилаштовують у сім’ї в Англії. Ще один міжнародний фонд почав нам допомагати — вже завтра (йдеться про 19 лютого, прим. авторки) вони приїдуть, щоб забрати трьох тварин».
Які роботи тривають з відновлення притулку та чи приймають там тварин зараз
У притулку уже замінили частину огорожі та дві перегородки всередині будівлі, перекрили дах на частині приміщення та дахи деяких вольєрів, відновили дерев’яні пошкоджені елементи вольєрів і встановили нові металеві решітки.
Притулок «Дай лапу, Друже» тимчасово не приймає нових тварин, оскільки тривають роботи з відновлення, і наразі немає можливості забезпечити всіх належними умовами. Втім, трапляються й винятки.
Нещодавно до притулку доставили пекінеса з Гуляйпільського району — від неї просто не змогли відмовитися. Військові допомагають перевозити тварин на бронетранспортерах, а далі волонтери забирають їх власними автомобілями та развозять по притулках.
«Спочатку її привезли по черзі з іншими, вона була у тяжкому стані та майже задихалася через набряк легень. Тварину доставили вже з набряком легень.
Після прильоту це перша тварина, яку ми змогли прийняти, адже наразі близько 30 тварин у притулку залишилися без вольєрів, будок і даху над головою. Поки ми не відновимо роботу притулку, приймати нових тварин поки що не можемо».
Чому повна евакуація притулку «Дай лапу, друже» неможлива
Повна евакуація притулку «Дай лапу, друже» наразі неможлива, пояснює голова організації Ірина Дідур.
«Це дуже болюче питання для нас. Нам потрібна хоча б часткова евакуація, щоб рятувати тварин, але кожен «прильот» перекриває всю нашу роботу з порятунку», — каже вона.
За її словами, багато тварин не можна переселяти через специфіку їхнього утримання та медичні потреби.
«Ми утримуємо особливих тварин, які довіряють людині, звикли до наших рук і не можуть повернутися в дику природу. Наприклад, лисенята, яких ми виховували з місячного віку, не вижили б самостійно. Такі тварини живуть у нас по дев’ять років», — розповідає Дідур.
Притулок також приймає диких тварин з серйозними травмами.
«Наприклад, косуля, яка потрапила до нас без ноги, потребує спеціального харчування та умов утримання. В Україні немає центрів, де можна утримувати таких тварин. Нам доводиться створювати умови самостійно і бути спеціалістами на місці», — додає вона.
Фінансові виклики тежобмежують можливості евакуації.
«На утримання притулку щомісяця потрібно понад 600 тисяч гривень. Це лише корм, без урахування лікування та утримання диких тварин», — пояснює голова організації.
Через це переселити весь притулок або знайти нову територію за межами міста наразі нереально.
«Покупка території в іншій області коштує десятки мільйонів гривень, навіть без огорожі та будівель. Для нашого масштабу це неможливо.
Ми не можемо виїхати в поле чи село. Нас цікавлять тільки об’єкти в промзонах. Там ми можемо легально утримувати вольєри та утримувати тварин відповідно до законодавства України. Промзона — це великі об’єкти, принаймні від гектара, як наш притулок», — каже Дідур.
Допомога ВПО та військовим у притулку «Дай лапу, друже»
«Дай лапу, друже» — це відкритий заклад, де можна вигулювати соціалізованих собак та брати участь у спеціальних заходах. До притулку часто приходять переселенці з дітьми, а також шкільні групи в рамках освітніх програм.
«Наші соціальні собаки за 16 років не кусали людей. Ми працюємо з ними професійно: волонтери проходили міжнародне навчання в Англії та інших закордонних фондах. Спілкування з тваринами особливо важливе для дітей, які зараз майже всі сидять вдома», — пояснюють у притулку.
Під час війни евакуації у місті практично немає — школи й садки працюють у підземних приміщеннях, підприємства продовжують функціонувати, а місто приймає багато біженців із дітьми, які потребують підтримки. Тому притулок стає місцем не лише для тварин, а й для психологічної реабілітації людей.
До закладу приходять також військові, які після поранень або контузій не можуть одразу повернутися до роботи.
«Іноді дружини телефонують і просять: “Можна, щоб чоловік приходив до вас, поки я на роботі? Йому психологічно важко вдома”. Ми погоджуємося. Наприклад, військовий Олександр приходить до притулку вже третій місяць і дуже добре себе почуває, проводячи день із тваринами», — додають у закладі.
Діти та дорослі допомагають у догляді за тваринами, гуляють із собаками та отримують емоційну підтримку, що робить притулок важливим центром для всієї громади під час війни».
Положення про притулок для тварин
- Це Положення визначає загальні вимоги та порядок організації роботи з утримання домашніх тварин у притулках.
- Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, громадськими та благодійними організаціями, а також фізичними особами.
- Місцеві органи влади можуть затверджувати положення про притулки на своїй території та погоджувати їх із ветеринарними, санітарно-епідеміологічними службами. Положення має визначати:
- організаційні та кваліфікаційні вимоги до роботи притулку;
- режим роботи;
- матеріально-технічне забезпечення;
- максимально допустиму кількість тварин одночасно.
- організаційні та кваліфікаційні вимоги до роботи притулку;
- Притулок має розташовуватися на відстані не менше 300 м від житлових будинків та інших будівель. Територія притулку обов’язково огороджується.
- Діяльність притулку спрямована на:
- створення належних умов утримання безпритульних тварин;
- співпрацю із ЗМІ та громадськими організаціями для просвітницької роботи;
- участь у місцевих програмах гуманного регулювання чисельності тварин;
- пошук нових власників для тварин.
- створення належних умов утримання безпритульних тварин;
- Утримання тварин має покращувати епізоотичну та епідемічну ситуацію в регіоні.
- У разі участі у місцевих програмах витрати на утримання тварин можуть відшкодовуватись за рахунок місцевого бюджету та інших законних джерел.
- Притулок має дотримуватись ветеринарно-санітарних та протипожежних вимог.
- У притулку утримуються:
- виловлені безпритульні тварини;
- тварини, вилучені у власників за рішенням суду;
- тварини, від яких власники відмовились.
- виловлені безпритульні тварини;
- Надходження тварин у притулок здійснюється відповідно до законодавства службами чи підприємствами.
- Тваринам має надаватися ветеринарна допомога.
- Притулок повинен мати:
- приймальне відділення;
- карантинне відділення;
- ізолятор;
- відділення для утримання тварин.
- Надходження тварин фіксується у Журналі реєстрації, на кожну тварину заводиться картка обліку.
- Тварини, за винятком тих, що мають ветеринарні документи, карантинуються на 14 діб.
- Під час карантину тварини оглядаються ветеринаром і проходять лабораторно-діагностичні дослідження та профілактичні обробки.
- Хворі тварини із інфекційними чи інвазійними захворюваннями переводяться до ізолятора до видужання.
- Евтаназія проводиться лише за наявності невиліковних хвороб, тяжких каліцтв або особливо небезпечних інфекцій. Виконує її ветеринар, або інша компетентна особа у надзвичайних випадках, передбачених законом.
- Догляд за тваринами у карантині та ізоляторі здійснюється окремим персоналом.
- Після карантину вільні вольєри дезінфікуються відповідно до норм.
- Після карантину тварини переводяться у відділення утримання для пошуку нових власників.
- Притулок повинен забезпечувати:
- належні умови утримання та ветеринарні норми;
- дотримання законодавства щодо поводження з тваринами;
- запобігання розмноженню тварин;
- своєчасну ветеринарну допомогу.
- Щоденні обов’язки включають: огляд тварин і вольєрів, годування, миття та дезінфекцію, вигул тварин для соціалізації та реабілітації.
- Раціон тварин встановлюється залежно від віку, ваги та стану здоров’я. Дієтичне годування хворих – за призначенням ветеринара.
- Без карантину до притулку приймаються домашні тварини на час відсутності власника або неможливості утримувати тварину вдома, за наявності ветеринарних документів.
- Утримання домашніх тварин здійснюється на договірних засадах; притулок відповідає за їхнє життя та здоров’я під час перебування.
- У разі надходження бездоглядної тварини вживаються заходи щодо пошуку власника, тварина карантинується.
- Власник, якому повертають тварину, відшкодовує витрати на утримання.
- Тварини, від яких відмовились власники, після карантину переводяться у відділення утримання для пошуку нових власників.
- Громадяни, що бажають взяти тварину додому чи на підприємство, укладають договір про передачу прав на тварину.
- Безпритульні тварини, що підлягають поверненню на ареал, проходять ветеринарні заходи та кастрацію після карантину.
- Після кастрації тварини утримуються не менше 7 діб.
- Передача тварин новим власникам або на ареал здійснюється лише після ідентифікації та підтвердження відсутності хвороб.
- На території притулку може діяти заклад ветеринарної медицини.
- Допускається залучення волонтерів із навичками поводження з тваринами.
- Утилізація, кремація або поховання трупів тварин здійснюється у спеціально відведених місцях, визначених органами місцевого самоврядування.
Авторка: Оксана Щербина
Нагадаємо, журналістка Inform.zp.ua поспілкувалась із власницею тварин пані Наталею та PR-менеджеркою зоозахисної організації UAnimals Ксенією Шепеленко про те, як відбувалася евакуація з Комишувахи, що пережили люди й тварини та чому черга на порятунок із прифронтових громад лише зростає.
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням👈