Під час обстрілів росіяни нерідко влучають у житлові будинки як у Запоріжжі, так і по інших містах України. У деяких випадках люди опиняються під завалами, які можуть розбирати понад добу.
Про те, як діяти у такій ситуації та детальніше про рятувальні операції журналісти Inform.zp.ua поспілкувалися із Олександром Сичовим, начальником оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України у Запорізькій області. Він працює в рятувальній службі вже понад 30 років.
Як діють рятувальники, коли відбувається атака
З початком повномасштабної війни рятувальники почали працювати із наслідками обстрілів у Запоріжжі. Спочатку інформації про атаки було небагато, але зараз у ДСНС заздалегідь отримують інформацію про можливі загрози, типи озброєння та ймовірність повторних ударів. Наприклад, якщо запускають “шахеди”, вони знають, що БпЛА наближаються до міста.
Коли оголошується повітряна тривога, особовий склад рятувальників знаходиться в укриттях. Але, якщо є загроза для життя людей, вони починають діяти негайно, навіть не чекаючи на закінчення тривоги. При цьому намагаються не наражати на небезпеку велику кількість особового складу.
Олександр зізнається, що для нього, як керівника, найскладніше – це правильно організувати роботу та взяти ситуацію під контроль:
“Як правило, ми приїжджаємо на місце, де відбувається хаос. Тобто все неконтрольовано, у нас багато “білих плям”, ми не знаємо, що відбувається”, – розповідає він.
Серед складних випадків він згадує атаку з С-300 на проспекті Соборному у 2022 році, де жінка опинилася під дерев’яним перекриттям, що загорілося.
“Одне відділення займалося гасінням пожежі, а ми продовжили пошук і згодом знайшли її під цим перекриттям. Там ще довелося застосовувати з драбини нагнітач повітря, аби зробити середовище придатним для дихання аби проводити рятувальні роботи. Ну і, в принципі, все вдалося”, – розповідає рятувальник.
Як довго тривають пошуки під завалами і що допомагає знайти людей
За словами начальника оперативно-координаційного центру, час пошуку людей під завалами залежить від багатьох факторів: типу будівлі, масивності конструкцій, щільності завалу та розташування потерпілого.
“Буває, що достатньо руками розібрати уламки і ми відразу дістаємо людину”, – каже Олександр Сичов.
Але інколи рятувальна операція може тривати декілька діб. Наприклад, на вулиці Зестафонській, де у жовтні 2022 року обвалився 9-поверховий будинок із залізобетонних конструкцій, довелося залучати крани та бульдозери.
Порівняно із 2022 роком, рятувальники мають більше обладнання для пошуку людей під завалами. Тепер використовують:
- пошукові камери з освітленням та мікрофоном, які можна опускати через щілини або спеціально зроблені отвори;
- геофони (віброфони) – датчики для прослуховування вібрацій всередині завалу;
- кінологічне відділення з пошуковими собаками;
- тепловізори.
“Звісно, кожен з цих методів не є такою панацеєю і не працює на 100%. Тобто все залежить від ситуації”, – зауважує Олександр.
Зокрема, під час пошукових робіт трапляються моменти, коли геофон може спрацювати хибно, особливо якщо поряд ведуться будь-які інші роботи чи є сторонні шуми. Щоб уникнути помилкових сигналів, необхідно повністю припинити всі дії на локації та забезпечити тишу. В іншому разі пристрій може помилково вказати на місце, де насправді нікого немає.
Тепловізор також має обмеження. Через щільні перешкоди, наприклад, бетон чи товстий шар уламків, тепловізор не може “побачити” людину. Якщо постраждалого лише засипало пилом або уламками зверху, ще можна зафіксувати тепловий слід, але в інших випадках пристрій стає менш ефективним.
А щодо пошукових собак – їм потрібен відпочинок. Вони не можуть працювати безперервно. Додаткові труднощі створюють сторонні запахи: побутова хімія, зіпсовані продукти з холодильників, речовини з кладовок – усе це також може впливати на точність пошуку.
“Кінологи заохочують собак для більш ефективного пошуку. Коли тварини відпочивають, то вони з ними граються. Наприклад, дають улюблену іграшку чи просто гладять”, – розповідає рятувальник.
Коли встановлюється контакт із постраждалим, надзвичайники не лише його заспокоюють, а й пояснюють план дій. Поступово інформують про кожен етап, уточнюючи стан постраждалого і повідомівши орієнтовний час порятунку. Це один зі способів підтримки людини, який допомагає зберігати спокій і відчуття контролю.
Як поводитися під час обстрілу
Під час атаки на відкритій місцевості потрібно негайно сховатися в найближчу захисну споруду цивільної оборони або укриття.
Якщо знайти їх поблизу не вдається, слід використовувати нерівності рельєфу – канави, ями чи інші заглиблення нижче рівня землі. Лягти головою в бік, протилежний вибухам, і прикрити її руками. Якщо є можливість, використовувати для захисту валізу або інші речі.
Якщо людина перебуває у приміщенні, бажано знаходитися подалі від вікон і зовнішніх стін. Найкраще – в центрі будівлі: у коридорі, коморі або за принципом «двох стін» (між вами й вулицею має бути щонайменше дві стіни).
“Під час руйнування залізобетонних перекриттів вони часто ламаються посередині, утворюючи трикутні кишені вздовж стін. Саме в таких місцях ми найчастіше знаходимо людей живими. Тому краще зайняти таку позицію в приміщеннях. Не слід стояти на повний зріст – для безпеки краще присісти біля стіни або лягти вздовж неї. Це може зменшити ризик тяжких травм у разі влучання”, – пояснює надзвичайник.
Якщо людина опинилася під завалом, найголовніше – не панікувати. Варто обережно оглянути себе на наявність травм чи кровотеч, за можливості увімкнути ліхтарик, перевірити стабільність конструкцій та спробувати зв’язатися із рятувальниками. Якщо конструкції виглядають небезпечно – не рухатись, бо це може спровокувати їх подальший обвал.
Що варто мати при собі
Олександр Сичов радить завжди мати з собою мобільний телефон, а також мінімальну медичну аптечку з турнікетами, тиснучими пов’язками для зупинки кровотечі та ліхтарик (окрім того, що є в телефоні). Не зайвим буде і свисток для того, щоб подати сигнал, але це не єдиний спосіб дати знати про себе під час руйнування будівлі. Наприклад, можна покликати на допомогу голосом, якщо поруч чутно рятувальників, або періодично постукувати по металевому предмету. Водночас просто так кричати, витрачаючи сили і повітря, не має сенсу.
Щодо мобільних телефонів рятувальник зауважує, що вони не раз допомагали знайти людей під завалами.
Як приклад він наводить атаку, що сталася в обласному центрі у грудні минулого року. Тоді обстріл зруйнував лікарню, під завалами опинилися люди.
“Дві жінки, які перебували під зруйнованими конструкціями у будівлі, знайшли в темряві мобільний телефон та зателефонували на лінію “101”. Після цього ми оперативно встановили з ними зв’язок на місці події, дізнавшись точне місце їх перебування, та врятували”, – згадує Олександр.
Під час дзвінка потрібно назвати своє ім’я, описати стан здоров’я, повідомити про можливі травми, а також якомога точніше вказати місцезнаходження (поверх, вхід, номер квартири та інші орієнтири). Відповіді на такі запитання допомагають не тільки швидше відшукати людину, а й усвідомити постраждалому, хто він і де знаходиться, адже бувають випадки, коли через стрес потерпілі дезорієнтовані.
В стані сильного стресу або болю іноді може допомогти заспокійливе чи знеболювальне. Але важливо попередньо проконсультуватися з медиками, аби не нашкодити собі.
Деякі препарати можна застосовувати лише медичним працівникам і самостійне вживання таких ліків може бути небезпечним. Наприклад, якщо прийняти сильне знеболювальне, а медик, не знаючи про це, введе ще одну дозу, це може спричинити серйозні ускладнення.
“Треба пам’ятати, що, як правило, немає безвихідних ситуацій. В будь-якому випадку варто спробувати знайти шляхи її вирішення. Треба боротися за життя. Воно того варте”, – підсумував Олександр Сичов.
