Ніяк – мабуть, найвичерпніша відповідь, коли йдеться про розслідування справ, пов’язаних з перешкоджання законній журналістській діяльності. Журналісти не дуже вірять у те, що їх заяви будуть мати хоч якийсь сенс. У правоохоронців з початком повномасштабної війни теж змінилися пріоритети. Крім того, війна дуже змінила межі норми, що вважати порушенням. На фоні постійної загрози бути вбитим чи покаліченим медійники просто не звертають уваги на порушення, які мали б бути предметом розслідувань. Все це пояснює, але не виправдовує нульову кількі ть справ, які б мали хоч якийсь результат у вигляді покарань порушникам.
Власне, і цифри статистики показують, що журналістські справи не доходять до суду від слова “взагалі”. Як правило, їх закривають за відсутністю складу злочину. Так, за інформацією облуправління поліції у Запорізькій області, за період повномасштабної війни до правоохоронців надійшло п’ять заяв про перешкоджання журналістській професійній діяльності. Чотири з них – закрили за відсутністю складу злочину. Одне провадження ще триває, жодного – навіть з тих, які розслідувалися до початку війни, не передали до суду.
З початком повномасштабної війни більшість злочинів проти запорізьких журналістів вчиняє РФ. Їх обстрілюють, ранять, трощать їх редакції і будинки, погрожують таборами в Сибіру, мінуваннями і вбивствами. Ряд журналістів і журналісток з окупованої частини Запорізької області нині полонені і доля більшості з них – невідома.
Що ж стосується щоденної роботи запорізьких медійників, більшість проблем, особливо у перші роки повномасштабної війни, створювали посадовці, зокрема, голови Запорізької ОВА, Олександр Старух, а пізніше Юрій Малашко. Вони послідовно перешкоджали медійникам виконувати свою роботу на місцях влучань російських ракет і взагалі обнуляли професійну комунікацію з медійниками, наскільки їм дозволяв їх статус і можливості. Хороша новина – все це настільки консолідувало запорізьку медійну спільноти, що, після публічного розголосу, зокрема за підтримки ІМІ, посадовці доклали зусиль, щоб конфлікт був вирішений, і поступово вибудували більш-менш задовільну комунікацію з журналістами. Тож, медійникам вдалося подолати спротив чиновників і налагодити комунікацію на тому рівні, який нині робить можливим повноцінну роботу.
До слова, у листопаді 2022 року п’ять редакторів запорізьких медіа звернулися до Запорізької міської ради з вимогою відновити публічні дистанційні засідання міськради. У офіційно зареєстрованому зверненні медійники наполягали на обов’язковій трансляції дистанційних засідань ради, постійних комісій, виконавчого комітету з можливістю доступу до них для всіх охочих громадян. І таки повернули.
Якщо ж говорити про окремі випадки перешкоджань, однією з найбільш діагностичних справ стало перешкоджання роботі журналістці 061.ua Ельмірі Шагабудтдиновій. Нагадаємо, у вересні 2024 року у Запоріжжі мешканці приватного сектору, куди влучили російські КАБи, перешкоджали журналістці 061.ua фотографувати наслідки російської атаки. Їй блокували прохід, ображали, погрожували й вимагали видалити вже зроблені фото. Медійницю звинувачували в тому, що журналісти лише заважають і атаки вчиняються саме через них. Після цього почалася ціла епопея з заявою до поліції. Як тоді розповідала Ельміра, заяву про перешкоджання довго не реєстрували, крім того, до неї прийшов дільничний і почав розповідати, що потрібно “жити дружно”, “увійти в положення людей”, “відійти від емоцій”, також прозвучали фрази про те, що мені взагалі-то не було нанесено фізичної шкоди. Поліцейські хотіла, аби журналістка підписала документ, що не має жодних претензій і забрала заяву. Тільки після втручання Інституту масової інформації і розголосу цієї справи, поліцейську зареєстрували заяву журналістки і розпочали кримінальне провадження за статтею “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”. Втім, незабаром справу закрили. Як розповіла журналістка 061.ua у коментарі регіональній представниці ІМІ в Запорізькій області, справу закрили справу за згодою сторін.
“Рівень захисту журналістів, як був на нулі, так і залишився. Ні у роботі поліції, ні у роботі прокуратури роками нічого не змінюється. Якби того слідчого пресслужба не штовхнула б після публікацій ІМІ та Детектора медіа, то вони б і не думали справу порушувати”, – каже медійниця.
Операційна менеджерка медіа SODA, журналістка Вероніка Хорольська підтверджує, що війна змінила орієнтири щодо журналістських справ, знизивши їх актуальність. «Рівень захисту журналістів знизився, бо багато тем комунікується в контексті війни. Раніше у випадку, коли мені перешкоджали, я написала б заяву, а зараз не звертаюся, бо поліція також притримується позиції, що зараз війна, права журналістів обмежені і можуть просто не звертати на це увагу, бо не на часі», – говорить медійниця і уточнює, що у Запоріжжі місцевих журналістів ігнорують частіше, ніж представників центральних медіа, які періодично розробляють локальні теми.
Ельміра Шагабудтдинова – не перша, чию справу закрили. 19 липня 2024 року під час висвітлення перебігу мітингу проти “несправедливого відключення електроенергії” учасниця мітингу перешкоджала фотокореспондентці 061.ua Катерині Клочко знімати мітингувальників.
Жінці не сподобалося, що знімає журналістка, і вона намагалася змусити її зняти те, що вважала за потрібне. Вона підійшла до фотокореспондентки, схопила її за руку з камерою, штовхнула і розвернула. Журналістка викликала поліцію і написала заяву про перешкоджання професійній діяльності. Пізніше в поліції Запоріжжя повідомили, що не виявили складу злочину в нападі на фотокореспондентку 061.ua.
Втім пересічні громадяни і нині залишаються чи не найбільшою загрозою для журналістів. Керівник Запорізького центру розслідувань Сергій Сидоров каже, що зараз головна проблема не в правоохоронцях, а в наполоханих цивільних, які починають бачити в журналістах наводчиків чи диверсантів і не давати працювати.
Причому, нападають вони не тільки на журналістів. Останній випадок – це напад на місцеву блогерку Анастасію Полтавець під час знімання відео в центрі міста. Наприкінці травня на неї під час її зйомок напав чоловік з ременем з радянською символікою, вдаривши її кілька разів і залишивши на її тілі садна і синці. Блогерка звернулася з відповідною заявою до поліції. Журналіст В’ячеслав Твердохліб, який був свідком подій, повідомив, що справу про напад на блогерку також закрили.
Наталія Виговська, регіональна представниця Інституту масової інформації в Запорізькій області