Журналісти Inform.zp.ua поговорили із тими, хто залишився, і з тими, хто підтримує зв’язок із дому, що став далеким. Цей цикл матеріалів — про повсякденне життя тимчасово окупованого Бердянська. Що відбувається з містом після 27 лютого 2022 року? Як змінилися ціни, послуги, робота, транспорт і саме відчуття простору? Чим живе місто, в якому поменшало голосів, але з’явилися нові обличчя?
Що їдять і скільки платять
Після початку широкомасштабного вторгнення полички продуктових магазинів у Бердянську швидко спорожніли. Уже в перші дні окупації люди почали скуповувати продукти “впрок” – у паніці змітали з полиць усе, що здавалося стратегічно важливим: борошно, крупи, консерви. Черги ставали дедалі довшими, а придбати бодай щось ставало складніше. До війни у Бердянську стабільно працювали найбільші українські торгівельні мережі – АТБ, Сільпо, Велмарт, а також місцеві красниці, міні-маркети й продуктові ринки. Люди мали широкий вибір товарів, а постачання відбувалося регулярно. Проте із захопленням міста українські мережі припинили роботу. Поставки українських товарів до міста часто блокувалися. У той самий час продукти з Росії до міста ще не надходили, що спричинило локальну продуктову кризу.
Згодом, з квітня 2022 року на прилавках почали з’являтися продукти з так званих ДНР та ЛНР. Якість цих товарів викликала багато нарікань: місцевим доводилося експериментувати та звикати до незнайомих брендів, підбираючи хоча б умовно прийнятну заміну звичному. Особливо складно було людям з дієтичними обмеженнями – наприклад, з непереносимістю глютену або лактози, адже вибору фактично не було. В місті з’являлися товари російського виробництва, крамниці переоформлювали за новими правилами – з червня 2022 року ціни встановлювали в двох валютах: в гривнях та рублях, а з часом присутність гривні зменшувалася та лишилися тільки рублі.
Після трьох років окупації постачання до міста стабілізувалося. У супермаркетах здебільшого можна побачити товари російського та білоруського виробництва. Але можна зустріти й «екзотичні» товари імпортозаміщення: наприклад, Coca-Cola з Афганістану або шоколадки з Ірану.
Водночас сформувався і внутрішній ринок: з’явилися локальні продуктові мережі (“Мера”, “Тема”), відновили роботу ринки (Центральний ринок, ринок по вулиці Північна). Проте довіра до новостворених торгових точок часто є нижчою, ніж до старих, відомих мешканцям брендів.
Цікаво, що нові власники не стали надто ускладнюватися, влаштовуючи “мозкові штурми” з приводу нових назв чи оформлення. Наприклад, магазин “Тема” майже не відрізняється за кольоровою гамою та стилем від української “Єви”. А “Мера” зайняла чи не усі приміщення колишніх супермаркетів “АТБ”. Подібний “тренд” простежується й на деяких продуктах: торгову марку “Мрія” просто транслітерували російською – “Мрия”.
Ціни в червні 2025
Саме тому ми вирішили дізнатися, як сьогодні виглядають ціни на базовий набір продуктів у Бердянську – на ринку та в супермаркеті. До набору увійшли найнеобхідніші позиції: хліб, яйця, молоко, м’ясо (курятина, свинина, яловичина), соняшникова олія, картопля, огірки, яблука, капуста, крупи (рис, гречка, вівсянка), макарони, борошно. Такий набір дозволяє оцінити не лише доступність продуктів, а й різницю у ціноутворенні залежно від типу торгової точки.
- Хліб. Найчастіше хліб купують у невеликих крамницях самих пекарень. Проте суттєвої різниці між ними та супермаркетами у вартості немає. За хлібину звичайного пшеничного хліба вагою 450-500 г просять у середньому 50-55 рублів (25-27 гривень).
- Яйця. У магазинах десяток коштує 90-120 руб (44-60 грн). Домашні яйця на ринку коштують трохи дешевше – 80-100 руб (40-50 грн), хоча різниця часто залежить від продавця.
- М’ясо. Курятину в магазинах можна придбати в межах 400-500 руб (197-246 грн) за кілограм. Свинина – зокрема лопатка або окорок – коштує 400-600 руб (197-295 грн). Риночна ціна не дуже відрізняється. Ціни на курку становить від 350 до 500 руб (172-246 грн), а на свинину приблизно така ж сама, як і в магазині – 400-600 руб (197-295 грн). Яловичина зустрічається рідше та має вищу ціну – до 700 руб (345 грн).
- Соняшникова олія. На ринку літр домашньої олії можна придбати за 100-110 руб (50-55 грн). У супермаркетах ціни значно вищі: стартують від 140 руб (близько 70 грн) та сягають майже 200 (98 грн). Якість і походження продукту при цьому не завжди прозорі, особливо в упаковках з мінімальною інформацією.
- Картопля. З огляду на сезон, на прилавках з’явилася молода картопля – її ціна стартує від 100 рублів (49 грн) за кілограм і може сягати 130 (65 грн). “Стара” картопля дешевша: 60-100 рублів (30-50 грн), залежно від сорту та стану.
- Огірки. Цей сезонний овоч традиційно дешевший на ринку: 40-60 руб (20-30 грн) за кілограм. У супермаркетах ціна стартує від 70 рублів (35 грн), часто – за продукцію з менш вираженим смаком.
- Яблука. Різниця в цінах між торговими точками мінімальна. На ринку кілограм яблук обійдеться в 160-200 рублів (79-98 грн), у супермаркетах – 180-200 (87-98 грн). Проте на ринку частіше трапляється продукція місцевих садиб, тоді як у магазинах – привозна.
- Капуста. Молода капуста коштує на ринку 50-60 рублів (25-30 грн) за кілограм, у супермаркетах – дорожче, 70-80 (35-40 грн). Стару капусту купують рідше, та її майже не видно в асортименті.
- Бакалія. Ціни на основні продукти сухого асортименту коливаються досить сильно. Наприклад, пачку макаронів вагою 400 г можна придбати як за 35 рублів (17 грн), так і за 105 (52 грн) – усе залежить від виробника та країни походження. Вартість круп також має значний розбіг: рис – від 60 до 120 рублів за кілограм (30-60 грн), гречка – від 40 до 120 (20-60 грн), вівсяні пластівці – в середньому 38-60 рублів (19-30 грн) за 400 г. Борошно коштує приблизно 40-60 рублів (20-30 грн) за кілограм. Така різниця в цінах пояснюється не лише походженням товару, а й умовами постачання та коливанням курсу рубля.
Незважаючи на видиму наявність продуктів на бердянських прилавках, реальна доступність базового набору харчів для місцевих мешканців залишається під питанням. Різниця між ринком і супермаркетами часто не є принциповою, а іноді – навіть відсутня. Натомість на перше місце виходить не вибір, а можливість купити хоча б щось із необхідного.
Високі ціни у Бердянську стали предметом критики навіть з боку проросійських діячів. У квітні цього року колаборанти скаржилися на невідповідність ціни та якості продуктів у супермаркетах Бердянська:
Що з доходами та пенсіями
На тлі проблеми невиплат зарплат цінова криза відчувається дедалі гостріше. Йдеться про як про комунальні підприємства, так і про великі держструктури. У жовтні 2024 окупаційна влада публічно визнавала масштаб проблеми із затримками зарплат у Бердянську та на тимчасово окупованій території Запорізької області. Серед найбільших боржників є такі державні підприємства, як ГУП “Бердянський морський торгівельний порт” та ГУП “Державний зерновий оператор”. Останнє “загрузло в судових тяжбах на мільярди рублів” і регулярно порушує трудові права працівників. Затримки зарплат у цих структурах носять системний характер, а борги перед працівниками іноді сягають мільйонів рублів. Таким чином, навіть представники місцевої адміністрації змушені визнавати глибоку соціально-економічну кризу.
У січні 2025 року працівникам водоканалу Більмацького (Куйбишевського) району виплатили понад 3,3 млн рублів боргу із зарплати лише після звернення до окупаційної прокуратури. Подібна ситуація складалася і в інших районах: щоб отримати чесно зароблене, людям доводиться звертатися до “наглядачів”, бо місцева влада на ситуацію впливати не здатна.
Для літніх людей ситуація не краща. Мінімальний розмір пенсії в Росії у 2025 році становить близько 15 250 рублів (7 506 грн) для не працюючих пенсіонерів. На окупованих територіях, зокрема в Бердянську, місцевим пенсіонерам пропонують оформлювати російські пенсії, які часто не перевищують цей мінімум.
Тож, продуктовий ринок у Бердянську – це радше маскування, ніж справжній показник економічної стабільності. За “привабливою” картинкою ховається глибока соціально-економічна криза: штучна монополізація торгівлі, завищені ціни, затримки зарплат і деградація трудових прав.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.