Депутати Запорізької обласної ради після призупинення її діяльності частково зникли з медійного поля. Хтось — пішов воювати на фронт чи волонтерити. Проте знайшлися й такі, кого можна запідозрити у співпраці з росіянами на окупованих територіях.
Про те, хто не соромиться зніматися в пропагандистських роликах на окупованій території Запорізької області, обіймати високі посади та вести бізнес за російським законодавством під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну — читайте в цьому матеріалі.
Запорізька обласна рада фактично не працює вже понад три роки — із березня 2022 року не вдавалося зібрати достатньої кількості депутатів для проведення хоча б одного повноцінного засідання. Спроби відновити роботу ради у 2023 році виявилися марними. Під час скликання позачергової сесії у липні на засідання з’явилося лише 18 депутатів, а друга спроба у вересні року зібрала хіба 22 депутатів, що знову виявилося недостатнім для прийняття рішень.
Станом на 30 травня цього року лише п’ятеро депутатів з усього корпусу подали звіти про власну діяльність за попередній рік. Серед депутатів, зокрема, голова обласної ради Олена Жук, її колишній заступник Геннадій Фукс, а також депутати Аскад Ашурбеков, Світлана Македонська та Микола Ярмощук.
Багато депутатів перестали вести свої сторінки в соцмережах, не з’являються в медіа від початку повномасштабного вторгнення. Частина з них взагалі перестали подавати річні декларації, тож саме на них і ми сконцентрували свою увагу та перевірили їхні імена у російських реєстрах. Таким чином ми виявили кількох людей, що або обіймають керівні посади, або свій український бізнес перереєстрували за російським законодавством.
“З Божою поміччю” і при підтримці окупаційної влади
39-річна депутатка Запорізької обласної ради Юлія Корнієнко, яка балотувалась від проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя” (ОПЗЖ), востаннє подавала декларацію за 2020 рік. А нині вона очолює Токмацький центр первинної медико-санітарної допомоги та Токмацьку центральну районну лікарню під контролем окупаційної влади.
У декларації Корнієнко вказувала, що є співвласницею двох компаній: “Цар-Риба” і “ПМК-Південь”. І за даними “YouControl”, компанії досі активні, а Юлія Корнієнко навіть досі є керівником “ПМК-Південь”. Більшість номерів були недоступні, нам вдалося поспілкуватись лише з одним із співзасновників – Олегом Михайленком із “ПМК-Південь”. Однак він зазначив, що давно не має відношення до цієї компанії та неодноразово намагався вийти з неї ще у перші роки створення, приблизно у 2015 році. З цим у нього виникли проблеми, а тому він досі є в реєстрах, тож про подальшу активність фірми Олегові нічого невідомо.
Окрім того, у 2020 році депутатка стала співзасновницею громадської організації “Лада-юа”. Сторінка організації у Facebook перестала оновлюватись з червня 2022 року.
Перед вторгненням Юлія Корнієнко була заступником директора з економічних питань Токмацького центру первинної медико-санітарної допомоги. А тепер керує двома медичними установами в Токмаку, що підпорядковуються російській окупаційній адміністрації вже як “гражданин Российской Федерации”. Паспорт РФ вона отримала у грудні 2022 року.
“З Божою поміччю і при підтримці міністерства охорони здоров’я області будем і далі будувати, приводити все в порядок і служити нашому народу!” – цитує її Комсомольська правда у 2024 році.
А ось ще одна публікація у російському медіа: “Керує Токмацьким центром первинної медико-санітарної допомоги головний лікар Юлія Корнієнко. Від самого початку спецоперації вона очолила заклад і стала опорою для всього колективу. “Якщо відмотати час на два роки назад і пригадати початок СВО, то я навіть уявити не змогла б, що очолюватиму такий заклад, – зізнається керівниця. – Пам’ятаю, єдине запитання, яке ставила собі на той момент: як зможу втримати у своїх руках таку відповідальність, наблизити всіх цих людей до себе і дозволити довіряти їм. Це було складно! Але опорою для мене в той період стало вірне плече люблячого чоловіка Андрія і двох наших синів”.
Про те, що вона керує медзакладами, відомо не тільки зі згадок в російських пропагандистських ЗМІ, а й з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ (ЕГРЮЛ) за 2025 рік.
Війну депутатка Запорізької облради називає “СВО”, а в одному з матеріалів згадує і родину. Її чоловік, Андрій Корнієнко, видається, також перебував на ТОТ Запорізької області щонайменше на початку повномасштабного вторгнення, адже на фото у 2022 році з його особистої сторінки у фейсбуці можна побачити ту ж лікарню, якою керує його дружина.
Зараз обидві медичні установи Токмака знаходяться у процесі реорганізації, вказано у російському реєстрі. Їх планують об’єднати. Ці зміни пояснювала і сама Корнієнко.
“З 1 січня (2025 року, – ред.) будуть об’єднуватися дві системи. Як показує практика, це буде дуже позитивним об’єднанням для населення і для медичного персоналу. Ми перше, що хочемо зробити, з 1 січня посадити нашого терапевта в поліклініку, оскільки до 1 січня не було там терапевтів, а були тільки вузькі спеціалісти. Тому, я думаю, вже з 1 січня буде дуже радіти наше населення, що новий фахівець з’явиться в поліклініці”, – заявила директорка медзакладу в одному з російських сюжетів минулого року.
Востаннє фото за участі Корнієнко можна було побачити 30 квітня на сторінці Токмацької лікарні (ГБУЗ ТЦПМСП, – рос.), де вона взяла участь у суботнику. Також 10 травня вона взяла участь у відкритті філії Токмацької центральної районної лікарні в Молочанську.
Загалом на сторінці в російській мережі “ВКонтактє” Юлія Корнієнко додавала фото і відео з виставки російської військової техніки, фото з подорожей по Росії (“Самбекские высоты” у Таганрозі), а також у тимчасово окупованому Криму у березні 2024 року. На фото можна впізнати набережну Ялти.
А у червні 2024 року жінка опублікувала фото свого сина, який стоїть біля Токмацької середньосвітньої школи №1, на якій видно атестат про закінчення школи російського зразка.
1- Скриншот з особистої сторінки Корнієнко у ВК
2 – Школа №1 у Токмаку. Скриншот зі сторінки закладу у ВК
Адвокатка Анастасія Сербіна у коментарі Inform.zp.ua пояснила, що дії Корнієнко підпадають під ст.111-1 Кримінального кодексу України (колабораціонізм), адже вона добровільно обіймає посаду, яка пов’язана з виконанням адміністративних господарських функцій на окупованій території з окупаційною владою. Але на наш запит прокуратура області повідомила, що про підозру їй не повідомляли й обвинувальний акт до суду не скеровували.
У випадку підозри у колабораціонізмі велику вагу, на її думку, також мають публічні заклики, виправдання агресії, фото на фоні російського прапора та символіки тощо.
Водночас, як зауважує правозахисниця, згідно з Конвенцією про захист цивільного населення під час війни та додатковим протоколом до Гаазької та Женевської Конвенцій, медичному персоналу всіх рівнів дозволено працювати на окупованих територіях.
“Тобто робота медичного персоналу, незалежно від того, чи це просто лікар, чи адміністратор, це має бути легальна діяльність на окупованих територіях. Проте наша правозахисна практика на це не звертає увагу, і це насправді неправильно, бо навіть Кримінальний кодекс вказує про те, що якщо є суперечності з міжнародно-правовим договором, то застосовується саме він”, – пояснює адвокатка.
Зв’язатися з Юлією Корнієнко через месенджери та за її українським номером не вдалося – під час дзвінка гудків не було, хоча повідомлення у месенджерах були доставлені. Після спроби зателефонувати вона одразу з’явилась онлайн, але не відповіла.
Влітку 2022 року депутати фракції “Опозиційна платформа – За життя” заявили про припинення існування депутатської фракції у Запорізькій обласній раді. Ми надіслали запит до Запорізької обласної ради і там нам відповіли, що Корнієнко надіслала свою заяви про вихід із фракції у електронному вигляді 22 серпня.
Від Ялти до громадянина РФ
51-річний депутат Запорізької обласної ради від “Слуги народу” Олександр Машинський не оприлюднював власні декларації після початку повномасштабного вторгнення. У останній зазначається, що нардеп мав прописку у Більмацькому районі Запорізької області.
Варто зазначити, що Машинський був оголошений у розшук в Україні та понад рік значився в реєстрі зниклих осіб. Він зник у Більмаку Запорізької області у 2022 році, коли ця територія вже була тимчасово окупована російськими військами, однак восени 2023 року його раптово зняли з розшуку. Ми звернулись до поліції, щоб дізнатись причину, але там повідомили, що ця інформація має обмежений доступ і надати її вони не можуть.
Документи свідчать, що паралельно Машинський має російський ідентифікаційний номер платника податків. Нам вдалося отримати виписку з реєстру, яка підтверджує збіги дат народження в обох країнах. У 2024 році він також отримав паспорт громадянина РФ.
Машинський є засновником та керівником кількох українських компаній: ТОВ “Гермес”, ПП “Ушба”, ПП “Щедрий ринок” та ПП “Юлія”. Згідно з даними системи YouControl, фінансові звіти за останні роки відсутні, а деяке майно кількох компаній арештоване.
При цьому, за російськими реєстрами, ті ж самі підприємства – “Гермес” та “Ушба” – вже перереєстровані в Криму, де Олександр вже як “гражданин Российской Федерации” знову фігурує як засновник та керівник з грудня 2024 року. Наразі ці компанії перебувають в процесі реорганізації, в результаті якої залишиться хіба “Гермес”. Водночас третя перереєстрована компанія “Щедрий ринок”, де він позначений як засновник, поки не буде реорганізована.
Машинський регулярно їздив до Криму після окупації півострова через пропускний пункт у Джанкої – за нашими джерелами, це було з липня 2014 по вересень 2015 року. А восени 2016 року він став співзасновником компанії “Альфа Строй” (“АС”) з місцем реєстрації в Ялті, яку не вказував у своїх деклараціях. Згодом, у 2020, її ліквідували.
Зв’язатися із Олександром Машинським нам наразі не вдалося.
Нове життя Людмили Желєвої
Чинна депутатка від партії “Слуга народу” 60-річна Людмила Желєва у кінці 2022 року отримала паспорт громадянки РФ. Вона є засновницею шістьох компаній, перереєстрованих за російським законодавством. Однойменні українські фірми раніше були позначені й в її українських деклараціях.
Серед них найактивніше продовжує працювати на окупованій території ТОВ “Мелітопольський маслоекстракційний завод”. Саме Людмила і її чоловік Сергій Желєв є засновниками підприємства.
За даними з російських відео, завод не припиняв роботу під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Щобільше, завод активно нарощує виробництво. На 2025 рік запланували його збільшення до 40 тисяч тонн. Крім Запорізького і Херсонського регіону, продукцію з нього постачають у так звані “ЛНР”, “ДНР”, а також Крим, Ростовську і Волгоградську область.
У 2023 році виторг підприємства складав майже 671 млн рублів (приблизно 7 млн дол.), а у 2024 році – понад 571 млн рублів (понад 5 млн дол.).
Під час міжнародної виставки у місті Дубай минулого року підприємство потрапило у скандал: продукція з Мелітополя була представлена як російська. Як пізніше повідомив Latifundist.com з посиланням на речника МЗС України Олега Ніколенка, після втручання українського посольства стенд прибрали.
Інші компанії, де Людмила Желєва є співзасновницею чи одноосібною засновницею, також активні, але мають менший виторг – сумарно менш як 141 млн руб. у 2024 році (1,3 млн доларів на той час). Однак жодних згадок у мережі та росЗМІ немає. Це, зокрема, ТОВ “Агропродінвест”, “Цареводарівка”, “Готель Мелітополь”, “Борислава”, “Мелітопольський Завод Продовольчих Товарів”. Останні дві не мали виторгу протягом попередніх років.
Депутатка не відповіла нам, хоча під час дзвінка були гудки. Наразі незрозуміло, чи це пов’язано з її поточним місцеперебуванням, чи, можливо, номер вже знаходиться в іншого абонента. Повідомлення у месенджері були доставлені, однак залишилися непрочитаними. Час її останньої активності там невідомий.
Не можна оминути й Мелітопольський елеватор, адреса якого збігається з адресою в українській декларації її чоловіка Сергія. За даними російського реєстру, Желєв Сергій Семенович є засновником компанії з 2023 року.
Раніше він був Почесним Послом в Болгарії, але згодом його звільнили з цієї посади. На початку вторгнення з’явилася інформація про його нібито викрадення російськими військовими в Мелітополі, яка пізніше виявилася фейком. До речі, за інформацією нашого джерела, Желєви здійснювали переліт із Москви до Грозного (столиця Чечні) у січні 2023 року.
У 2022 році Мелітопольський елеватор потрапив у центр уваги через заяву Євгена Балицького, “голови” окупаційної адміністрації. В етері “Соловьев Live” він повідомив, що з тимчасово окупованої частини Запорізької області до Криму відправили перший ешелон із зерном. Йшлося про 11 вагонів, які вивезли саме з мелітопольського елеватора.
“Можна прогнозувати, що найближчим часом ці поставки буде збільшено в сотні разів. Це буде не 11 вагонів, а сотні, тисячі вагонів”, – заявив тоді Балицький.
У 2023 році мелітопольський елеватор почали представляти як одне з ключових підприємств регіону, яке “забезпечує продовольчу безпеку”. У повідомленнях йшлося про підтримку з боку Мінсільгоспу РФ та Євгена Балицького, а також про те, що продукцію нібито планували експортувати до країн Африки.
“Серед країн, до яких може експортуватися продукція запорізьких фермерів, зокрема й африканські, які більше за інших потерпають сьогодні від нестачі продовольства”, – йшлося у заяві Євгена Балицького.
Виторг Мелітопольського елеватора у 2024 році становив понад 329 млн рублів (понад 3 млн дол.), а за рік до цього – майже 250 млн рублів (понад 2,7 млн дол.). Крім цього, Желєв є засновником Комиш-Зорянського елеватора. Про нього немає згадок у ЗМІ, однак він активний і, згідно з Rusprofile, має доходи.
Окрім підприємств на тимчасово окупованих територіях, Желєв є засновником вінницького “Агро бар оіл”. Директор цієї компанії Едуард Сторожук розповів, що вже давно не спілкується із Людмилою і Сергієм.
Тільки через вирок
Дії Машинського та Желєвої можуть підпадати під ст.111-1 Кримінального кодексу України, яка визначає колабораціонізм також як здійснення господарської діяльності у співпраці з ворогом. Українські правоохоронці, як зазначає адвокатка, вважають, що всі зареєстровані на ТОТ підприємці здійснюють незаконну підприємницьку діяльність.
“Якщо бути вже чесними до кінця, то ще потрібно довести цю співпрацю. Бо реєстрація виключно по російському законодавству, сплата податків в казну Російської Федерації та отримання ліцензій, дозволів – це ще не здійснене у співпраці з ворогом. Про співпрацю тут можуть бути, наприклад, виконані якісь державні замовлення і так далі”, – каже адвокатка Анастасія Сербіна.
Щодо колабораціонізму, то й навіть тут в Україні досі не існує автоматичного механізму для позбавлення депутатського мандата у таких випадках, каже аналітик Громадянської мережі “ОПОРА” та військовослужбовець Збройних Сил України Тарас Радь.
Навіть якщо депутат відкрито підтримує окупантів або був обраний від забороненої проросійської партії – це саме по собі не тягне за собою втрату мандата. Наразі основною підставою для позбавлення залишається обвинувальний вирок суду. Крім цього, позбавлення громадянства у поєднанні з вироком є прямою підставою для припинення депутатських повноважень.
“Якщо є рішення суду і указ президента (про позбавлення громадянства, – ред.), то вони фактично автоматично були би позбавлені депутатського мандату”, – зазначає Радь.
Прикладом може бути гауляйтер та колишній депутат Запорізької обласної ради Євген Балицький, відомий як “губернатор Запорізької області”. Його позбавили мандату у 2023 році. Тоді суд визнав його винним у державній зраді та призначив 15 років ув’язнення з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах влади.
За словами Тараса Радя, також є політичний інструмент – відкликання депутата за народною ініціативою. Проте на практиці його майже не застосовують через складну і тривалу процедуру.
Так, щоб відкликати місцевого депутата за народною ініціативою, спершу потрібно провести збори виборців (від 20 до 400 осіб) і створити ініціативну групу (від 10 до 100 осіб), яка організовує збір підписів у встановлений термін – від 10 до 30 днів. Однак у законі не прописано, що відбувається, якщо партія відмовляється задовольнити подання територіальною виборчою комісією (ТВК) про відкликання депутата.
Водночас існував законопроєкт, який мав би врегулювати питання щодо депутатів, обраних за списками заборонених партій, але він так і не набув чинності. На думку експерта, механізм позбавлення мандату депутатів місцевого рівня через колабораціонізм або державну зраду можуть запустити в Україні по завершенні війни та перед підготовкою до виборів.
Матеріал підготовлено в рамках трирічного проєкту “Посилення громадського контролю в Україні (Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine)”, що реалізується Інститутом розвитку регіональної преси в партнерстві з IWPR за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва
Дякуємо за допомогу із пошуком інформації KibOrg