Дистанційне навчання: враження вчительки та мами школярки

Минулий навчальний рік став викликом для педагогів та учнів. Непередбачувана ситуація з пандемією COVID-19 та пов’язаний із цим карантин змусив шукати нові форми навчання. Велика частина шкіл не змогли пройти цей іспит, інші – впорались на «задовільно».

Але є в Запоріжжі відмінники. Редакція INFORM.ZP.UA знайшла їх. Про труднощі та перемоги – в інтерв’ю вчительки англійської мови гімназії № 93 Анастасії Логвин.

Карантин розділив життя на «до» на «після»

Як у вашій роботі було «до»? І як сприйняли ситуацію, що розгорталась «після»?

Треба сказати, що було непросто. До карантину ми працювали з дітьми віч-на-віч, відчували кожну дитину, знали навіть настрій, з яким вона приходить до школи. Онлайн навчання поставило питання, які необхідно було вирішувати тут і зараз. Ми працювали у форс-мажорі, бо раніше такого досвіду довгострокового карантинного періоду не було. Зазначу, що мої учні були підготовлені до дистанційного навчання, тому що ми часто беремо участь у різних міжнародних проектах, які під собою розуміють онлайн спілкування і роботу на різних онлайн-платформах. Для мене і моїх учнів не було проблемою перейти в такий формат. Було важко таким чином проводити звичайні уроки. Це вже не просто зустрічі з учнями з інших країн або урок, коли граємо в онлайн-ігри і проходимо тести. Ці уроки стали рутиною і було важко їх правильно подати, щоб діти не втратили інтереси до мови, і щоб їх не перевантажити. Ще необхідно було виконати програму, яка призначена для звичайного навчання дітей у школі, не для дистанційного.

Як швидко Ви перелаштувались на дистанційне навчання і чи хтось Вам допоміг? Можливо були інструкції від Міністерства освіти або допомагало керівництво школи?

Особисто я почала працювати в Skype. До цього в мене вже був досвід проведення уроків на цій платформі, тому обрала саме її. Керівництво школи надало ряд рекомендації. Особливо я вдячна за організацію роботи шкільного сайту, на якому в зручному вигляді виклали розклад, який могли подивитись і вчителі, і діти.

І батькам, і школярам це було допомогою, тому що під час онлайн-уроку домашнє завдання інколи не записують або забувають, потім не заходять до чату, де можна його переглянути. Дуже допомогли директор і завуч школи, які оперативно відреагували, допомагали коректувати роботу.

Стосовно платформи Zoom, я там також працюю, але мене не влаштовує, що чат не зберігається і тільки в призначений час можна увійти до конференції, тоді як в Skype все листування дітей, домашнє завдання і мої коментарі залишаються і до них можна в будь-який час повернутися.

Я не можу сказати, що у мене викликав труднощі відбір платформи, на якій працювати або де складати тести. Була проблема з правильною організацією власного часу, бо коли ти працюєш вдома – це важко.

Всі діти були технічно готові до дистанційного навчання?

Я провела опитування і більшість користувалися телефонами або планшетами. В деяких була проблема, коли двоє дітей і необхідно в один і той же час відвідувати різні онлайн-уроки. В таких родинах одна дитина за комп’ютером, інша – з телефоном або планшетом. Дуже часто попереджали, що немає світла або щось з телефоном. Але це не викликало особливих проблем, адже тести я могла надіслати в індивідуальному посиланні, а все обговорене на уроці можна було побачити в чаті. Я завжди дітям писала, що вони можуть зателефонувати або написати в одному з месенджерів, який був би зручний для них, аби вони завжди були в контакті. Особисто у мене і моїх учнів проблем не було, якщо дитина не була на уроці – це кінець світу. Ми знаходили компроміс, щоб всім було зручно.

Звісно на комп’ютері краще працювати: більший екран і можна за потреби збільшити або зменшити, також там більше функцій. Зокрема зручніше відкривати різні вкладки. Наприклад, якщо ми працюємо в Skype або Zoom, я даю посилання на якийсь сайт або тест, то легше перейти у комп’ютері. На телефоні воно буває «підвисає» або поганий Інтернет. Виявилось, що провайдери не були готовими до такого активного користування Інтернетом.

Можу сказати щодо моєї родини – я вчитель і онлайн-уроки вела з комп’ютера. У мене донька в 5-му класі, і їй доводилось працювати з телефоном. Я у своєї дитини викладаю англійську мову і це виглядало так: я в одній кімнаті веду урок, а дитина моя в іншій – у мене на уроці сидить з телефоном. Я їй пропонувала сісти поруч і слухати урок, але вона захотіла з дітьми, як усі бути на уроці через відео дзвінок.

Онлан-навчання: дітям не вистачало спілкування, а вчителям – часу

Як діти реагували на такі онлайн-уроки?

Їм вони подобалися. Коли просто надаєш посилання на тест, виникають сумніви, а хто його проходив. Наприклад, дитина має 7 балів, а тест пройшла на 12. Допомога батьків або репетиторів відчувалася. Але є позитивний бік: батьки долучилися до навчання вдома.

Діти дуже багато листувалися. У нас була створена група у Вайбері і будь-яке питання особливо стосовно 5-го класу викликало бурхливе обговорення. Відчувалося, що дітям не вистачає спілкування саме в колективі, і вони його компенсували таким чином. Навіть, якщо урок починався о 10 годині, вже о 09:50 діти писали в чат вітання. Я їм писала, що вже за 5 хвилин вийду до конференції. Діти хотіли навчатися і пролунала така фраза: «Коли ми вийдемо у вересні в школу, якщо хтось запитає, коли канікули, то ми щось погане зробимо… Бо вже досить вдома сидіти».

Я під час уроків активно використовую Інтернет і різноманітні гаджети. Але! Коли ти можеш спокійно підійти до дитини, подивитися в її зошит, спитати, чому вона не пише або що трапилося, чим допомогти – це дуже важливо (!). Я вдячна батькам початкової школи, які витримали все це. В середній школі діти призвичаєні навчатися, а в початковій напруга лягла на батьків. Вони молодці.

– Як багато Вам довелося скасувати з планів шкільного життя: конкурси, олімпіади?

Багато питань було з останнім 3-м етапом обласних олімпіад. Але там буквально в останні дні до карантину діти встигли його пройти. Є ще такий конкурс для педагогів «Педагогічна міська виставка». На канікулах якраз планувався останній етап, де вчителі представляють свої роботи, проводяться майстер-класи. Цей конкурс пройшов заочно, і журі оцінювали роботи також заочно. Ми вже отримали нагороди за участь або призові місця. Все, що було заплановано, пройшло, але без живого спілкування з аудиторією, просто люди в масках оцінили наші роботи.

Ви є класним керівником у старшокласників. Як відбулися останні дзвоники, випускні? Рясніють соціальні мережі фото, коли випускники на дивані з телефоном і написом «Випускник 2020». Як було у Вашій школі?

Під час карантину я проводила з дітьми класні години онлайн, ми зустрічалися на платформі Zoom. У мене 35 учнів в класі, поєднувалось до 30 дітей. Як цікавий досвід це було корисно, але більш у розважальному форматі.

Щодо останнього дзвоника в нашій школі вчителі підійшли творчо, ми зробили для дітей сюрприз, записали привітання у відео форматі, учнів не запрошували. Єдине, коли мій 11 клас приходив здавати підручники, я встигла їх відзняти. Вони заспівали пісню із телесеріалу «Школа». Цей саундтрек пішов під відео і декілька моїх дітей, які співали пісню, також увійшли до цього відео. Ми таким чином підійшли, бо діти мені одразу сказали, що вони не хочуть онлайн вальсу або бути в стрічках перед екраном.

Дистанційне навчання і зарплати

Ви змінили викладання свого предмету? Що залишилося від звичайного уроку і що додали?

Онлайн-уроки різнилися залежно від класу. В 11-му ми більшу увагу приділили підготовці до ЗНО та виконали з учнями дуже велику кількість тестів, які спрямовані на підготовку. З 11 класом працювали на результат, я їм надсилала багато тестів, завдяки яким вони могли б перевірити свій рівень. Складнощі були з написанням творів, бо в ЗНО це є одним із завдань. Коли дитина пише від руки, вчитель може оцінити, як виглядає, які відступи, і своєю рукою виправляючи текст, дитина бачить, що саме не так. А коли це приходить у вигляді фото або електронного листа, перевірити важче. З електронним листом простіше, бо я виділяла в кольорі, писала коментарі. А коли у Вайбері чи Телеграмі приходять по 30 фото за раз, було складно їх перевіряти. Ми впорались, але доводилось багато часу витрачати на написання коментарів, щоб діти звернули увагу на свої помилки.

З учнями середньої школи, зокрема з 7-м класом виконували багато вправ за підручником. Відправляла їм посилання на відео, де діти могли б переглянути граматичний матеріал. Також я надсилала їм складені мною відео, наприклад, діти переглянули відео і мали вже пройти за ним тести. Діти одразу отримували результати і можна було зрозуміти, чи достатньо пропрацював тему учень, чи ні. Часто школярі, коли був поганий результат, зверталися з проханням перескласти. Будь ласка, але ж я бачила їх результати і пропонувала оцінювати за середнім балом, щоб було чесно.

Але все одно ця діджиталізація допомогла зекономити час. Наприклад, я витрачаю час на створення тесту, зазвичай це 30 хвилин. Але потім економлю його на перевірці, бо система сама перевіряє і виділяє помилки. Мені, як вчителю, залишається тільки перенести оцінки до електронного журналу. Найголовніше, що діти бачать, де в них помилка – це компенсує те, що вчитель не може власноруч перевірити зошити і виділити помилки.

В 5-му класі було дещо складно, тому що під час переходу від початкової до середньої школи потребували багато уваги. Ми навіть деякі уроки проводили, як зазвичай у класі: читали, перекладали, писали вправи. Я намагалася максимально наблизити урок до роботи у класі і просила їх виконану роботу сфотографувати і надіслати мені, щоб я бачила, що вони дійсно писали. В принципі діти дисципліновані, і вони навіть подорослішали з цим дистанційним навчанням. Також завжди можна було звернутися з питанням, переробити завдання, дописати.

У моїх учнів гарні батьки, вони також зверталися по допомогу. Я дуже вдячна їм за підтримку та розуміння, бо інколи було так, що я не могла вийти на зв’язок, і завжди попереджала, що не буде сьогодні уроку, давайте зустрінемось завтра. Оскільки у нас всі уроки проводились за тим же розкладом, що в школі, було легко визначити час та домовитись с учнями. Якщо у звичайних заняттях у школі така гнучкість недопустима, то в онлайн-уроках вона стала перевагою. Ми завжди робили один одному крок назустріч, бо розуміли, що навіть якщо сьогодні уроку не було, то завтра ми надолужимо пропущене.

Яким було навантаження за робочий день? Ви назвали цифру в 30 перевірених робіт щодня – це велика кількість. Скільки Ви працювали?

Якщо в звичайні дні до карантину у мене уроки починаються о 08:00 і закінчуються о 14:00. Так само і під час карантину починали о 08:00. Треба підготуватися до уроку, викласти на сайті завдання або переглянути роботи дітей, тому що деякі діти не встигали звечора надіслати роботи і надсилали їх зранку. Потім онлайн-уроки з перервами або без перерв. Велика частина часу витрачалась саме на перевірку, тому що надіслане у Вайбері фото, яке ти збільшуєш весь час для перегляду, займало дуже багато часу.

– Чи позначилось це на зарплаті?

Ні, ми отримали зарплату по тарифікації так само, як і до карантину.

З Вашого досвіду, дистанційне навчання має більше оплачуватися? Навантаження набагато більше.

Я не можу розписуватись за всю Україну або за всю школу. Особисто за себе скажу, що я в повній мірі відпрацьовувала. Моя сім’я цьому доказ, вони бачили, що я постійно сиділа або за комп’ютером, або за телефоном, в якому перевіряла роботи. Тому всі виплачені державою гроші я відпрацювала. 

Знаю, що є багато закидів до вчительської громади. Наприклад, що нам повністю виплачували зарплату, а ми сиділи нічого не робили. Часто чую подібні коментарі, навіть, від знайомих батьків у дворі або просто тих, з якими спілкуємось. Я відповідаю, що не можу надати інформацію, як працювали інші вчителі. Але я працювала в повному обсязі і мені було важко. Тому що коли це звичайна атмосфера в класі, то можна дитину оцінити навіть за процесом роботи на уроці. Як досвідчений вчитель, я намагалась давати коротеньке тестування, читання та переклад, роботу біля дошки, і вже за урок дитина набувала оцінки, які я ставила в щоденник і журнал.

На дистанційному навчанні ж було дуже багато пост-роботи. Вчитель провів заняття, підготував тести і ще до 9-10 вечора сиплеться або пошта, або повідомлення. Коли вже настала середина карантину, всі трошки підлаштувалися і зрозуміли, як правильно розділяти власне навантаження і навантаження дітей. Навчання мові має свої особливості – дитина має спілкуватися мовою та має на ній писати, тому від письмових робот неможна відмовитись.

 

Вчителя – теж звичайні батьки

Як карантин позначився на Вашому особистому житті? Ви сказали, що не тільки вчителька, а і мама школярки. Як загалом змінилося Ваше родинне життя?

Якщо можна так сказати, це були рольові ігри. Зранку я вчитель, який веде онлайн-уроки. Потім я вчитель різних предметів, який пояснює своїй доньці. То я вчитель природознавства, то інформатики, то, навіть, фізкультури. Спочатку я просто хапалась за голову і не знала, що мені робити. Потім вже дійшли висновку, щоYoutube в поміч, дуже багато ми уроків переглядали там.

Велика подяка українським вчителям, які знімають уроки. У нас було багато питань з математики, тому що хотілось дитині пояснити добре, щоб вона могла самостійно справлятися із завданнями, а не весь час до мене зверталась з питаннями, як щось розв’язати. Тому що мені щоб їй пояснити, треба було відкривати підручник 5-го класу, розбирати тему, подібні задачі і потім вже пояснювати – це займало до години. Можливо це смішно, що мама не може пояснити програму 5-го класу, але я її вивчала дуже багато років тому, звісно, мені зараз важко.

І особливо важко було з інформатикою, тому що діти навчаються за ІТ-книгою. Там є певні уроки та коментарі, але коли ти не вчитель інформатики і не знаєш специфіки, це дуже важко. Я часто телефонувала вчительці, вона мені робила кілька підказок і це виявлялось дуже просто. Так само в класі, коли вчитель інформатики поруч, він до дитини підійшов, показав, куди треба клікнути, і все запрацювало. Я розумію вчителів, бо коли навантаження з 1 по 11 клас і кожен почне телефонувати – це складно. Хоча вони постійно були на зв’язку і надавали відповіді. Колеги в цьому питанні молодці, не відмовляли і завжди підказували.

Висновки та чого чекати далі

Яким прогнозуєте майбутнє дистанційного навчання і чого чекаєте від держави? Можливо Вам не вистачає підтримки міністерства освіти в інструкціях, рекомендаціях? Можливо потребуєте якихось додаткових занять, семінарів, тренінгів?

По-перше, відзначу, це карантинне дистанційне навчання було дуже хаотичним. Тому що не було єдиних вимог і контролю. Саме це спричинило безлад у деяких школах та регіонах. Знаю, зараз міністерство готує єдину платформу, на якій вчителі будуть працювати, якщо знову доведеться перейти в онлайн. Хотілося б відстежувати робочий час, знаю, що є така можливість. Це потрібно для того, щоб потім не було закидів, що ніхто нічого не робить, а заробітну плату отримує. Щоб кожен вчитель міг довести, що ось його відпрацьовані години, ось його напрацювання, ось запис уроків.

Щодо контролю. Ви ж знаєте, дуже мало людей, які без контролю будуть ефективно працювати та виконувати всі завдання. Коли буде контроль, буде зрозуміло, яку кількість годин має вчитель відпрацювати, які уроки провести, оскільки для цього буде єдина платформа і єдиний ресурс.

Для декого Zoom виявився дуже простим, для декого складним, він є містким для гаджетів, там є проблеми зі звуком. Можу сказати, що в Zoom є багато корисних функцій, але вони надаються безкоштовно лише місяць, потім їх треба оплачувати, там можна проводити роботу в групах або в парах. Тому якщо міністерство зможе розробити єдину платформу, де вчителі могли б всі зареєструватися, була б видна діяльність кожного з нас, це полегшило б роботу і нашій адміністрації, і нам.

Думаю, що робота дистанційно буде з нами часто. Пам’ятаєте, що коли у нас були прості карантини по грипу, діти просто знаходилися вдома, а вчителі ходили на роботу до школи. Так, ми їм надавали рекомендації щодо виконання домашньої роботи, але це носило необов’язковий характер. Потім, коли діти виходили, нам доводилось у швидкому темпі надолужувати згаяне. Зараз дистанційне навчання допоможе не втратити дорогоцінний час, і діти не будуть просто тиждень знаходитися вдома без занять. Будуть йти в ногу з програмою і не втратять знання, які здобули раніше. Тому дистанційному навчанню бути!


Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: