Свобода слова на самоізоляції: як працюють запорізькі журналісти після послаблення карантину

Якщо на початку карантину новими й доволі жорсткими умовами реальності були дезорієнтовані  і медіа, і, зокрема, чиновники, то з моменту послаблення карантинних заходів у регіоні ситуація вирівнялася. 

Майже всі медіа, в яких частково або весь персонал працював дистанційно близько двох місяців, поновили свою роботу. Інформації про закриття ЗМІ через проблеми, що спричинив карантин, немає, чиновники навчилися прикриватися карантином, аби не пускати журналістів на комісії або не відповідати на запити вчасно чи взагалі. Крім того, в травні-червні трапилися два напади на журналістів, один із яких безпосередньо стосувався карантину.

Про інформацію

З початку карантину мерія відкрила інформаційний канал у телеграмі “Коронавірус_інфо”, де публікувалася актуальна інформація щодо перебігу епідемії, статистика та досить корисна інформація. Але згодом у стрічці з’явилося опитування щодо того, чи хочуть запорожці бачити в стрічці власне запорізькі новини, і після послаблення карантину  канал  перейменували на “Запоріжжя_інфо”. Там почали постити інфу, ніяк не пов’язану з коронавірусом. З великою вірогідністю цей канал, у  якого наразі понад 8 тисяч підписників, будуть використовувати під час майбутньої передвиборчої кампанії міського голови. Крім цього каналу, запорізькі міські чиновники публікували інформацію про коронавірус на сайті міськради, іноді якісь заяви робив мер Буряк на своїй сторінці у фейсбуці. Натомість, в облдержадміністрації функції головних спікерів про коронавірус, скликаючи брифінги раз на тиждень, взяли на себе вже ексголова облдержадміністрації Віталій Туринок із головним державним санлікарем області Романом Тереховим.  Варто зауважити, що під час карантину не було гучних кейсів, пов’язаних із поширенням коронавірусних фейків.

Про чиновників

Найбільше проблем, які створювали чиновники журналістам під час карантину, стосувалося відповідей на запити або доступу до  різних засідань, зазвичай, відкритих установ. Зокрема, популярними стали відповіді на запити журналістів на кшталт “у  зв’язку з введенням надзвичайної ситуації в Україні, переважна кількість наших працівників працюють у дистанційному режимі до 25.05.2020 року. …Для збору запрошуваної інформації необхідна присутність відповідних працівників безпосередньо на місцях для роботи з документами, що на даний час неможливо, приймаючи до уваги карантин”. При цьому, більшість установ, наприклад, Нацполіція, районні суди, облдержадміністрація та міськвиконком, надавали відповіді на запити, особливо якщо журналісти наполягали й не погоджувалися з такими відписками. Зокрема, успішний досвід отримання відповідей має голова Запорізького центру розслідувань Сергій Сидоров, який не задовольнився відповіддю про неможливість надати потрібну інформацію через карантин.

Журналістка Марина Моісєєнко, яка співпрацює з кількома телевізійними проєктами, говорить, що реальні обмеження все ще не дають змоги потрапити до дитячих закладів (школи, дитячі будинки), на підприємства, певні судові засідання. “Через карантин пресслужби деяких відомств закрили доступ до зйомки спікерів. Багато коментарів ми почали  отримувати віддалено у вигляді заздалегідь підготовлених записів, що повністю виключило можливість дізнатися про деталі, цікавих глядачеві, також зникла можливість поставити додаткові уточнювальні питання спікеру. Частина судових засідань усе ще відбувається без журналістів. Аргумент той самий – режим карантину. В принципі, фраза “ми на карантині” стала цілком офіційною відмовкою для тих, хто не зацікавлений у взаємодії з представниками ЗМІ, – розповіла вона.  – Але є й позитивні моменти: новий для всіх режим життя, скоріше, нерозуміння алгоритму дій, дав журналісту можливість у перші тижні карантину комунікувати в спрощеному режимі, без запитів і попередніх “продзвонів”, з представниками Нацгвардії і національної поліції в місцях несення служби, медиками, керівниками структур, що забезпечують життєдіяльність населених пунктів”.  

Інша справа – засідання депутатських комісій, які, зазвичай, відкриті для журналістів, а з кінця травня поновили свою роботу в звичному режимі. Наприклад, після затримання в Запоріжжі за підозрою в отриманні хабаря в 243 тисячі гривень  депутата та заступника голови постійної комісії міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин міськради Олександра Тищенка, засідання комісії стали схожі на збори невловимих розвідників. За словами журналістки 061.ua Ельміри Шагабудтдінової, члени комісії почали збиратися незрозуміло, де, і невідомо, в який час. “Наприклад, на сайті мерії є список комісій, де вказаний час зборів земельної комісії. Я приходжу, а мені кажуть, що вони раніше зібралися і вже все закінчили. При цьому я була в сусідньому кабінеті і не бачила нікого ні з членів комісії, ні з доповідачів. Неофіційно помічники депутатів розповідають, що вони збираються і проводять свої наради за іншою адресою, і тільки після цього збираються в мерії “для всіх”, – розповіла журналістка.

Нещодавно журналістку без пояснень не пускали ще на одну комісію. Так, 17 червня раптово на комісії з життєзабезпечення голова комісії Олег Адамантов і заступник мера з ЖКГ Віктор Гординський повідомили журналістці, що комісія працює в закритому режимі. При цьому вони посилались на якусь нову постанову щодо обмежень, пов’язаних із карантином. На запитання журналістки, чому на інші комісії журналістів допускають, їй відповіли, що це означає порушення іншими комісіями. При цьому, на засіданні жодної людини не було в масці, викликало питання й дотримання соціальної дистанції.

Як з’ясувалося, жодної постанови, що обмежувала б роботу журналістів, немає, і чиновники просто брешуть. До ситуації залучили прессекретарку мера і тільки за пів години журналістку нарешті пустили на засідання. 

Про фізичну агресію

Стикалися журналісти під час карантину і з фізичною агресією. Так, 7 травня  невідомий чоловік накинувся на знімальні групи центральних телеканалів, які готували сюжет про порушення правил карантину на ринку “Бахчисарай”. Чоловік почав переслідувати журналістів, щойно вони зайшли на територію ринку і нецензурно їх ображав. Потім почав кидатися на операторів, намагаючись зірвати маски із журналістів та пошкодити техніку. Через це представники ЗМІ були змушені захищати себе та техніку за допомогою газового балончика. Перешкоджали, зокрема, знімальним групам телеканалів НТН, 112 та ICTV.

Марина Моісєєнко, яка тоді була в складі однієї знімальної групи, говорить, що вони стикаються з перешкоджанням професійній діяльності нерідко, особливо під час роботи над сюжетами гострої тематики. Просто цей інцидент на ринку потрапив в об’єктиви камер і, відповідно, в новинні сюжети центральних телеканалів. У будь-якому разі, журналістка не зверталася до поліції з заявою про перешкоджання професійній діяльності.

А на день журналіста, 6 червня, в Запоріжжі зафіксували ще одне порушення, правда, не пов’язане з карантином як таким: головному редакторові порталу “Гвозди” Богдану Василенку перешкоджали проводити зйомку пожежі на взуттєвій фабриці. Після інциденту Богдан Василенко повідомив, що не планує звертатися до поліції.

Журналісти, дійсно, не завжди звертаються до поліції. А, якщо звертаються, справи по перешкоджанню професійній діяльності журналістів часто не доходять до суду. Так, у Нацполіції Запорізької області, зокрема, заступник начальника Ігор Шлянін, повідомив у відповіді на запит, що з 12 березня до 1 червня 2020 року було зареєстровано п’ять звернень із приводу перешкоджання журналістській діяльності. До реєстру досудових розслідувань внесли інформацію про два правопорушення, що підпадали під 171 статтю Кримінального кодексу. Однак станом на 10 червня і ці дві справи були закриті.

Наталія Виговська

Матеріал підготовлено за підтримки правозахисної організації Freedom House в Україні


Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: