Постійні тренування, підтримка фізичної форми та вивчення нових танців – таким було життя танцівників до карантину. Однак, під час пандемії, життя та робота багатьох з них зконцентрувалась вдома.
Анастасія Баканіна, почала захоплено займатись танцями ще у дитинстві. У танцювальний клас дівчину відвели батьки. Танці настільки захопили дитину, що вона відмовилась шукати себе в іншій справі.
Під час карантину, Анастасія проходить онлайн-лекції, вебінари та майстер-класи для покращення танцювального потенціалу. Вважає, що карантин – це чудовий період для саморозвитку.
Спеціально для Іnform.zp.ua дівчина розповіла про свій шлях танцівниці та можливості саморозвитку в період пандемії.
-Як часто в тебе проходили тренування до карантину?
-До карантину в мене були різні тренування, кожного дня. В період карантину я дуже сумую за тренуваннями та конкурсами. На весну було багато планів щодо конкурсів. Їх дуже не вистачає.
-У період карантину, як вдосконалюєш себе, як танцівник?
-Насправді, карантин – чудова можливість саморозвитку. Зараз є багато різних курсів лекцій, онлайн конкурсів. Карантин відкрив великий спектр можливостей розвитку, які раніше не використовували. Саме я за цей період пройшла 3 танцювальні курси, прослуховую лекції, вебінари, займаюсь самостійно вдома.
-Як танець з’явився у твоєму житті? З чого все почалося?
-У дитинстві мені подобалось рухатись під веселу музику та малювати. Батьки мене відвели у танцювальний колектив і на малювання. Я ходила до художнього гуртка недовго, а коли пішла з нього, сказала, що буду займатись танцями і не хочу шукати в собі ще якісь здібності до вокалу, гімнастики тощо. І зараз їм дуже вдячна, що вони мене віддали на танці, які займають важливе місце у моєму житті!
-Як називався твій перший колектив?
Modern Dance Стиль, починала танцювати з естрадного танцю. Потроху знайомилась і танцювала hip hop, dancehall, jazz, vogue, contemporary, modern, jazz funk. Але з цих всіх стилів обрала той Contemporary dance і розвиваюсь у ньому. Зараз займаюся у Dance Studio «The Mask».
-Як виходило поєднувати і навчання в школі і тренування?
Ще з першого класу в мене з батьками була домовленість, що якщо починає падати мій рівень навчання, то вони будуть зменшувати найулюбленіше – танці. Тому ще з дитинства я навчилась швидко й організовано працювати, виконувати домашні завдання.
До 6 класу я вчилась на відмінно, при тому, що тоді у мене було в 2 рази більше тренувань. Саме завдяки цьому зараз у мене є вільний час, на вихідних я не сиджу вдома за уроками, а їзджу на конкурси, тренуюсь і провожу час з близькими та друзями.
-На Інстаграм сторінці бачила у тебе пост про танцювальну студію, розкажи про неї.
-Це StudioYanaki. Студія pole dance, у якій я тренувала та викладала хореографію, допомагала ставити номери для соло і не тільки. У 13 років мене запросили провести майстер клас. І я погодилась. Згодом вже проводила індивідуальні заняття для учениць студії і не тільки. А через якийсь час почала вже вести групу. Вже через півроку ми зібрали дуже сильну команду, поставили груповий номер та поїхали на конкурс до Вінниці. Там ми зайняли 2 місце серед професіоналів, але це не головне. Найголовніше те, що ми не опускали руки, коли щось йшло не так.
«Це мистецтво, яке потрібно створювати своїм тілом та емоціями. Найважливіше розуміти про що танцюєш та емоційно передати настрій»
-Складно танцювати технічно чи показати емоції, почуття?
-Насправді, зараз у сучасному танці набагато важливіше передати глядачу емоції, розповісти свою власну історію через танець. Ще роки 3 тому можна було вийти на сцену, станцювати дуже технічно і отримати перемогу. Але все змінилось. Зараз вже техніка відходить на другий план, тому що, якщо судді на конкурсі бачать, що ти розумієш про що танцюєш, що хочеш сказати мовою тіла й емоційно це все передаєш, то дуже часто, вони можуть і не зауважити якісь недоліки у твоїй технці. Зараз вже нікому не цікаво скільки акробатичних елементів ти зміг зробити за 2 хвилини в соло, адже це танець, а не спорт.
-Як навчитись показувати емоції в танці?
-Над цим потрібно добре працювати. Якщо це посмішка – згадай про щось приємне. Але якщо необхідно розповісти цілу історію з різними емоціями за один номер, тоді потрібно працювати окремо з ними, як ми працюємо з технікою. Перше й найголовніше – розуміти те, про що танцюєш, яка твоя історія і що ти хочеш донести глядачу. До того ж зараз існує багато різних технік з акторської гри, які використовують актори в кіно, театрах. Також, у у кожній постановці в мене абсолютно різні історії, розвиток подій. Інколи за одне соло, маю показати 2-3 емоції.
-Кожного можна навчити танцювати чи таким потрібно народитися?
-Танцювати може кожен! Дуже часто люди які думають, що народились з талантом танцювати досягають меншого, чим ті, що були наділені цим менше. Мабуть тому, що у людей з меншими можливостями вищі цілі й критерії оцінювання себе. Вони розкривають у собі нові здібності, які роблять їх кращими, талановитішими й амбіційнішими, ніж ті хто народився для танцю. Якщо ти хочеш танцювати, ти будеш робити для цього все і навіть більше. Все залежить від людини, її ставлення до себе і до танцю, її цілі та можливості.
-Як навчитись рухатися пластично?
-Потрібно багато рухатись. Шукати в тілі нові рухи та відчуття, розвиватись, ходити на майстер класи з різних стилів, багато імпровізувати, бажано без зеркала, тому що найчастіше, коли перед нами зеркало ми дивимося на себе і стараємось станцювати гарно, але від цього буде трохи не такий результат. Тут потрібно вчитись відчувати своє тіло і рухатись на відчуттях.
-Хто з відомих танцівників тебе надихає?
-По різному. Інколи надихає Олена Пуль, а деколи просто люди, які люблять те, що роблять, створюють, щось цікаве і своє. Часто надихають мої хореографи та педагоги. В окремих ситуаціях, вони є прикладом наслідування для мене. Але я вважаю, що повинна створювати свій власний шлях, у якому завтра я буду краще ніж сьогодні.
«Ми отримали 3 ТАК, про які так мріяли…»
-На твоїй Інстаграм сторінці є багато фотографій з фестивалів, конкурсів. В яких конкурсах обласного і Всеукраїнського масштабу брала участь?
-Одні з найцікавіших конкурсів мабуть були: “Славянский Венец” Болгарія, “The Challenge” Київ, “Яскрава Країна” Трускавець, “Кубок Центральної України” Дніпро, “Казкові Передзвони” Запоріжжя, “Dance Land” Запоріжжя, “Пластилін” Харків, “Gold Autumn” Запоріжжя, “Art Dance” Запоріжжя. Але одним з найбільш яскравих вражень у мене після участи у проекті “Україна має талант. Діти”.
-Розкажи детальніше про участь у проекті “Україна має талант. Діти“.
-Виступала в колективі Театр Танцю “Новий Стиль”. Перший етап – це був відбірковий тур на телевізійну версію. Ми його пройшли. Поїхали до Києва, виступали вже з камерами, спілкуючись із зірковим жюрі та з повним залом глядачів . Це було неймовірно! Ті емоції, які тоді переповнювали кожного з нас неможливо передати. Там ми отримали 3 ТАК, про які дуже мріяли. Але ось у прямі ефіри нас не взяли.
-Хто є твоїм керівников, який готує тебе до конкурсів?
-Єдиного керівника немає. Є хореографи, які ставлять соло, є тренер який допомагає відпрацювати та підготувати номер до виступу. Інколи я сама ставлю собі номер та відпрацьовую його, а потім виступаю.
-Які твої подальші плани та цілі в сфері танцю?
-Є проекти, які хотіла б відвідати. А взагалі танцювати далі, розвиватись, рости, самовдосконалюватись, працювати над створенням власних номерів.
Автор – Аліна Колода
