21 Октября 2019,   Понедельник 19:16
Запорожье

Сучасні запорізькі козаки досі загадка для Європи

19 сентября 2019
Главная страница » Общество » Сучасні запорізькі козаки досі загадка для Європи

Україна приєдналася до програм Європейського Союзу із розвитку культури, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС. Наша держава зобов’язалася робити все можливе для збереження культурного спадку. Запоріжжя має історичні скарби та культурні перлини. Але роками, нажаль, багато чого знищувалось, руйнувалось. Тепер процес відновлення потребує не аби яких зусиль. Але Запоріжжя може пишатися людьми, які мають не тільки бажання, але терпіння та наполегливість у відновленні культури та духовності запорізького козацтва.

Журналісти Inform.zp.ua зустрілися з Михайлом Преображенцевим, який виховує сучасне покоління козаків.

Справа – Михайло Преображенцев, фото – Фейсбук

– Чому почали працювати з дітьми? Ми звикли до чоловіків-козаків, які дивують туристів на о.Хортиця.

Я тренер з козацького бойового мистецтва у всеукраїнській федерації «Спас». Доля мене привела не звичайним шляхом. Я познайомився з дівчиною, у якої займався старший брат, і через цю дівчину долучився до цього руху. Перше моє знайомство зі «Спасом» відбулося у бою лава на лаву. Я взагалі не розумів, шо таке бойове мистецтво, але як вправному парубку не хотілося соромитися. Встав до лави, спробував на собі, і мене реально зачепило, мені стало цікаво, я почав тренуватися, долучатися. Далі доля сталася так, що була необхідність в тренері для «Спас» і мене взяли помічником на тренерську посаду. Потім став тренером і на даний час так і треную дітей.

– Скільки зараз діток Ви виховуєте? Який їх вік?

На даний момент у нас в козацькому спортивному центрі 50 дітей. Набір ще продовжується, ми хочемо набрати до 100. Думаю, у нас це вийде. Дітки від 4-х років і є старші групи – це 18+ без обмежень.

– Бачила, як Ваші дітки змагалися «лава на лаву». За цим дійством спостерігали гості з країн Європейського Союзу, які часто відвідують запорізький острів Хортиця. Вони були дуже здивовані, що школярі мають таку фізичну підготовку. Ви спілкувалися з європейськими гостями? Як вони реагували? Що вони Вам казали?

Я спілкувався з англійцями. До нас приїжджав тамплієр з Англії. Вони дійсно вражаються. Я служив в полку Азов, приймав участь в бойових діях і у нас інструктори так само були іноземці, і з країн Європи. Коли ми приходили певні випробування, був бій, треба було між собою битися. Але так як ми приїхали до полку як козацьке товариство, ми сказали, що між собою битися не будемо, давайте нам когось іншого. Інструктор каже: «Чому?». Ми пояснили, що у нас є лицарський козацький орден і у нас не прийнято між собою битися, це наш такий звичай. Він дуже здивувався, похвально сприймав і досі пам’ятає це. Його це дуже вразило, він через роки про це пам’ятає.

Чи відчуваєте підтримку місцевої влади?

Періодично. Працюємо над тим, щоб місцева влада сприяла максимально. Завдяки тому, що ми ініціюємо багато заходів всеукраїнського масштабу, закордон хлопці виїжджають, в Європу, то все-таки рух йде, все більше людей долучається і позитивно це сприймається. Відповідно і місцевій владі нема куди діватися і вони підтримують.

– Ви згадали всеукраїнські проекти і закордонні виступи. Що це були за поїздки до країн Європейського Союзу?

Це був культурний обмін. Їздили вихованці інших осередків, яких у нас багато по місту. Були в Польщі, демонстрували діаспорі і місцевим, що таке козацьке бойове мистецтво «Спас». Робили цілу програму. Людям дуже сподобалось. Цей проект довготривалий.

– Не запрошували лишитися і зробити козацький осередок в Європі?

Є така штука. Просять багато країн і діаспор. Німеччина, Канада, та ж сама Польща просять. Але, нажаль, поки що у нас не вистачає людського ресурсу. Тому що попит в Україні дуже великий, не кажучи вже про Європу. Ми працюємо над цим. У нас дуже потужна інструкторська школа. Думаю, що ми це все покриємо, але не так швидко, як хотілося б.

– В Запоріжжі активно йде обговорення включення «козацтва» до шкільної програми. Яка перспектива цього впровадження? Відбувається реформування освіти. Програма з відновлення козацтва є частиною цієї реформи?

«Спасівці» керуються одним принципом: не словом, а ділом. У нас є Всеукраїнська федерація «Спас», президент Олександр Притула, і дитяча юнацька спортивна школа «Спас», директор Костянтин Рижов. На даний момент у нас вже працює козацька програма в навчанні – це школа «Запорізька Січ». Вони давно над цим працюють і школа завдяки цьому розвилася, набрала дітей. Зараз активно працюємо над козацьким ліцеєм на Правому березі навпроти 9-ї лікарні. Так само ввели в програму навчання нашу методику, за нашими методичками. Звичайно є ще плани. Але, нажаль, ми стикаємося з недостатньою кількістю тренерів. Над цим працюємо, залучаємо молодь. Наші вихованці підростають, ще 2-3 роки і у нас на виході буде ціла армія тренерів, яка буде займати всі ці ланки.

– Це буде тільки на території Запоріжжя чи будете ділитися досвідом з іншими регіонами?

Всеукраїнська федерація «Спас» не дарма всеукраїнська. У нас багато представників по всій Україні, загалом близько 5000 – Київ, Рівне, Херсон і багато інших міст. Ми почали в Запоріжжі, тут центр, люди, які мають більший досвід, тут все активніше розвивається. Але ми постійно навчаємо, долучаємо інших працівників. Думаю, по всій Україні так буде.

– Перейдемо до того, що ж саме відбувається в школі, як відбувається навчання?

Козацьке бойове мистецтво «Спас» – це офіційно визнаний вид спорту, перше визнане в Україні національне бойове мистецтво. Ми по суті змішане одноборство, у нас ударна техніка руками, кидкова техніка, больові задушливі прийоми. Але дитина приходить і її одразу на змагання не кидають. Вона поступово навчається. Спочатку основи самострахування, потім з часом вже набирає оберти і починає боротися. У нас є національні види боротьби – штовхач, навхрест і на поясах. Проходячи через боротьбу, дитина вже поступово виходить на рукопаш, де треба бити, робити больові прийоми, залежно від віку. Але найголовніше чим наша школа керується – це не нашкодити. Наше завдання зробити дитину здоровою, примножити це здоров’я, а не травмувати. Тому є чітка методика, як це існує у ДЮСШ. Дітки приходять, знайомляться, спочатку ми з ними вчимо звичаї, козацькі пісні співаємо, ходимо в походи, знайомимо з нашою історією та культурою. Поступово в цьому процесі дитина вже набирає спортивного досвіду. Основний спортивний напрямок, але виходить, що у нас десь 60% – це походи, вишколи і 40% спорт. Хоча основний час уроків ми займаємося спортивною підготовкою.

– Фізична підготовка тільки для хлопчиків, чи і дівчата цікавляться? Серед діточок, які виступають, бачила Вашу донечку, але вона дуже маленька…

Так, ми набрали минулого року експериментальну групу 4+. Спочатку сумнівалися, як воно піде, наскільки діти зацікавляться, все ж таки «Спас» – це непросто, це дисципліна. Група показала, що це дуже можливо. Можна навіть менших діток, але з ними треба працювати більш детально. Ця група показала, що вони все можуть. Ми за півроку приготували невеличку показову презентацію, вони прийняли участь у двох показових виступах. Одним з них був проект «Відродимо Хортицю» на пл.Фестивальній. Ми бачимо, куди далі рухатися, будемо далі набирати діток. В цьому році люди цікавляться, вже займають чергу, просяться прийти попробувати. Це дуже приємно, тому що людей це притягує. Мене дуже тішить, що їх притягують саме козацькі українські звичаї.

Зліва направо: дружина Преображенцева – Жаклін Літава, донька Яринка і Михайло Преображенцев. Фото: Фейсбук

– Тобто Ви вважаєте, що це і для дівчаток корисно?

Для дівчаток особливо. Більш яро ніж дівчата на змаганнях ніхто не б’ється. Це не подив, тому що у наших дівчат були предки амазонки. Тому дівчаткам ми завжди підбираємо методику. Більшість дівчат неможливо зупинити і вони виходять на змагання, є чемпіонки України серед дівчат. Зараз є тенденція до зростання, все більше і більше дівчат приходить. Донечка моя також займається, їй 4 роки, їй дуже цікаво займатися, вона здивована. Тому в цьому проблем немає, мене це дуже тішить.

– Пане Михайло, Ви стали Батьком року-2019. Таке почесне звання отримали ще декілька десятків чоловіків, які поєднують  відповідальне батьківство з трудовою, громадською діяльністю, військовою службою. Як потрапили до цього переліку?

Випадково. Мені зателефонували: «Доброго дня, управління внутрішньої політики Запорізької ОДА». Зібрали данні, подивилися, ознайомилися, задавали питання. Виявилося, що я достойний бути відзначеним. Це було дуже приємно. Серед тих, хто був на нагородженні, дуже багато військовослужбовців, учасників бойових дій, були представники органів місцевого самоврядування, фермерів багато. Тобто люди, які чогось досягли, які не просто сидять, а щось змінюють навколо себе.

Фото: Фейсбук

– Відповідальне батьківство. Яке воно? Скільки часу Ви приділяєте дитині?

Коли мене питають, скільки в мене дітей, кажу, що 60, рахуючи своїх вихованців. Я більше 15 років треную, тому я звик постійно бути з дітьми, по-іншому не уявляю свого життя. Я не приходжу на тренування, як на роботу, це реально частинка нашого життя. Ми тренуємо разом з жінкою с самого початку, у нас козацька родина. І, відповідно, наша дитина постійно з нами, з самого малечку до цього звикає і сприймає це як належне. Тому весь свій час я проводжу зі своєю донечкою і своїми вихованцями, це нерозлучний процес.

Донька Михайла – Яринка, фото – Фейсбук

Михайло Преображенцев з донькою, фото – Фейсбук

– Кого чекаєте у своїй школі? На що звернути увагу батькам, якщо вони вирішать поповнити Вашу козацьку лаву?

Будь-яка дитина повинна займатися спортом, будь-яким видом, це не принципово, кожен підбирає. Тому батьки повинні поцікавитись, подивитись відео, поспілкуватися, можливо приїхати на якийсь захід, їх багато по місту проводитися, на все це подивитися. Якщо хочете, щоб Ваша дитина розуміла, що таке Україна, що таке козацькі звичаї, була дисциплінована, вихована, сильна морально і фізично, то Вам звісно до нас. Немає ніяких обмежень (крім медичних параметрів). Абсолютно всіх чекаємо, будемо раді всім.

Козацький спортивний центр “Спас ЯР”, фото – Фейсбук

– Ми почали з Вами з Європи, яка наполягає на тому, щоб Україна зберігала свою історичну і культурну цінність, відновлювала спадщину, могла цим пишатися, пропонувати свої скарби туристам. Ви в цьому напрямку дуже багато робите. В рамках співпраці України та ЄС діють програми з фінансування таких проектів, як Ви робите. Чи Вибрали участь в таких європейських програмах?

Саме ми в європейських проектах участі не брали. Ми вигравали місцевий грант кілька років тому. Це проект «Козацька коляда», авторами якого ми є. Він досі працює, тепер це вже фестиваль вертепів в Запоріжжі. Федерація наша писала на європейські фонди, успішно співпрацювала і реально проводила проекти. Ми зараз також готуємось, будемо писати, будемо обов’язково використовувати, долучатися і розвиватися за рахунок цього.

– Раніше козаків називали рятівниками Європи. Коли зустрічали запоріжців, дивувалися, захоплювалися, називали їх магами. То в чому ж секрет?

Секрет в наполегливості. Ми віддаємося повністю на 200%. Коли люди бачать це (а в давні часи особливо), вони дивуються, для них це щось надзвичайне. Хоча надзвичайного нічого немає. Звичайне одне – це рух вперед і розвиток. Чим займаються козаки – наші «спасівці»? Вони вивчають бойове мистецтво, спортивне, потім прикладне бойове мистецтво – це те, що використовується в бою. Тому що «Спас» – це те, що тебе спасає в бою. Спас – це короткочасний бій на знищення ворога. Бере він своє коріння саме з часів Запорізької Січі, воно культивувалося, передавалося від діда до онука і, нажаль, не повністю, але зберіглося. Вони вміли надзвичайні речі робити, які непросто так сприймаються. І наші вихованці, наприклад, дітки 10-12 років ходять по реальному битому склу і їм це абсолютно ніяк не шкодить, тому що є спеціальна професійна підготовка. Хлопці 14-16 років перебивають об прес і об м’язи ніг сухі палки – це теж надзвичайно. Але знову ж таки, це спеціальна підготовка, це не робить аби хто з вулиці. До цього треба підготуватися морально і фізично. Звісно, коли люди це бачать, вони дивуються. Я вже не кажу про володіння зброєю, такою як шабля, батіг, сокиру і т.п. Навіть, сучасні люди, коли бачать наших вихованців, особливо дітей, тому що це більше вражає, вони дивуються і кажуть: «А як Ви це робите?». Та як? Кожен день по 8 годин праці і буде результат.

Козацький спортивний центр “Спас ЯР”, фото – Фейсбук

– То все ж таки секрет і загадка є?

Загадка є, щоб її дізнатися, треба спробувати!

– Пане Михайло, які проекти готуєте? Чим здивуєте запоріжців найближчим часом?

Проектів дуже багато. Центральний найцікавіший проект на початок зими. Ми знайшли справжнього Святого Миколая і ми зробимо дуже цікаве дійство. Не хочу зараз відкривати секрети, але це буде дуже потужно і цікаво. І звісно готуємо «Козацьку коляду». Зараз у нас починається змагальний період. Найбільше свято – Покрова. Це козацьке свято, де ми будемо робити для містян велике видовище. Тому всіх запрошуємо. Приходьте, будемо козакувати разом!

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: