Туристичне майбутнє Запоріжжя: думки кандидатів в народні депутати

Туризм – галузь, на якій заробляють мільярди. Наприклад, Америка отримує прибуток від туризму більше 200 млрд., Іспанія – близько 70-ти млрд. А ще Франція, Таїланд, Австралія, десятки країн. Україна – поки на шляху до туристичного щастя. Нам є чим пишатися, що показати, здивувати, але чому так довго рухаємося в цьому напрямку?Дискусія з цього приводу відбулася в запорізькій студії радіо «Максимум» (101.8 FM).

Чому імідж України досі не привабив іноземного туриста?

Данило Щербаков – керівник ГО «Helper Запоріжжя». кандидат в народні депутати, 74 округу

Для того чтобы привлекать туристов, нужно привлекать инвесторов. А у нас, к сожалению, страна неблагополучная для инвесторов, и это тоже влияет. Я считаю, что есть внешние и внутренние факторы отсутствия инвесторов. У нас идёт военный конфликт, безусловно, это сказывается на вложение денежных средств, инвестиций в любые проекты, неважно это будут проекты туристического направления, экономического.

Ещё очень важна культура. Мы все живём в Запорожье, у нас есть замечательный наш о.Хортица, который может привлекать сотни тысяч людей, если не миллионы. Считаю, что недостаточно будет желания моего, моих коллег для того, чтобы Хортица стала максимально посещаема и известена на весь мир. Всё-таки государство должно уделять достойное внимание таким объектам. Из личного опыта: при градоначальнике Сине я общался с людьми, которые готовы были вложить миллионы долларов в Хортицу, инвестировать, сделать её интересной. Они попросили меня пообщаться с мэром, поскольку они не из Запорожья. На тот момент разговор ни к чему не привёл, это просто было неинтересно. Поэтому здесь нужно вплоть до местного референдума поднимать этот вопрос. Я уверен, все люди это поддержат. И на государственном уровне начинать поднимать и поднимать.

Это вопросы, которые не приносят сразу денег. Это вопросы, в которые надо вложиться, а потом через годы они начинают работать. Я сторонник, чтобы все заработанные от туризма деньги оставались в том регионе, где этот туризм развит. Поверьте, у нас давно всё было бы построено, и мосты, и дороги, и подъезды отремонтированы за счёт туризма.

В’ячеслав Зайцев – координатор обласної організації партії «Голос», зав.віділом Наукової бібліотеки та архіву заповідника «Хортиця»

Хортицький заповідник, о.Хортиця і прилеглі території, зокрема Вирва, це державна власність, заповідник. У заповідника є свої цілі, зокрема, це не будівництво Диснейленду, не будівництво аквапарку чи подібних речей. У нас є археологічні пам’ятки, пам’ятки природи і культури, які ми маємо захищати, зберігати і примножувати. Власне Хортицю відвідує близько 1 млн. людей щороку. Зокрема на наші об’єкти купують квитки, якщо до війни до 2014 р. було 250 тис., в 2014-му, нажаль, впало до 100 тис. по квитках, зараз близько 200 тис. людей. Більше того, можу похизуватися, ми вже майже виконали річний план, який нам виставляє Міністерство культури. Але треба розуміти, що на Хортицю їдуть екскурсанти. Між туристом і екскурсантом є різниця.

Екскурсанти – це дуже багато людей з Дніпропетровської, Донецької, Херсонської, Миколаївської, Полтавської областей. Люди приїжджають, але на один день. Вони відвідують «Запорізьку Січ», подивляться стародавні кораблі, наші кургани, святилища природи, можливо відпочинуть на пляжі і поїдуть додому. Вони десь на автозаправці або в найближчому супермаркеті куплять собі якісь харчі і все. А туризм – це те, що приносить в місто гроші, зокрема туристичний збір. Туристичний збір йде з готелів. Екскурсант не ночує тут, він не залишає тут гроші.

Я бачу не в інвесторах проблему. Даруйте, але ми не можемо на Хортиці будувати аквапарк. У інвесторів перше питання подібні проекти. Це розвиток інфраструктури. Слава Богу, зробили дорогу з Дніпра до Запоріжжя. Крім того, готелі, де людина може зупинитися. Це найближчі нормальні якісні кафе, де людина нормально може поїсти. Мають бути музеї. Хортицю всі знають, це наш супербренд. Я кажу і про інші музеї, зокрема «Фаетон», музей зброї, краєзнавчий музей та інші.

Треба розвивати інфраструктуру. Наприклад наш аеропорт, в який вкладаються гроші. До нас прилітають багато людей. А з кожного місця в літку сплачується 4 дол. в міський бюджет.

Валерій Прозапас – ветеран АТО, офіцер запасу, кандидат в народні депутати від партії «Європейська солідарність», 76 округ

Я не погоджуюсь з таким узагальненням, що Україна нецікава. Україна різна: є місця відомі на весь світ. Причому не так, як нам запорожцям пощастило мати Хортицю, це природна скарбниця. А от, наприклад, Закарпаття, Львів, там багато робиться. Я був на Івано-Франківщині, туди інвестор йде, там люди будують, роблять дуже серйозні інфраструктурні проекти. Я переконаний, що дуже багато залежить від місцевої влади якраз.

Основна проблема Запоріжжя в туристичній сфері полягає в тому, що немає місцевої еліти такого рівня, щоб вона могла дати поштовх в цій сфері. Ми можемо бачити, що місцеві колишні депутати, які зараз йдуть в Раду, роблять в місті з парками. Бачимо, в яких обсягах місто виділяє кошти на туристичні проекти. Це копійки. Я подивився на цей рік, туристичний центр отримує 5,5 млн. грн. і 2 млн. з них – це своє ж утримання. Проблема не тільки в місцевій владі, ширше, це еліта. Тобто люди, які живуть на цій землі, мають до неї споживацьке ставлення. Вони тут заробляють, потім їдуть закордон і звідти вже починають критикувати свою країну. Хоча в них є всі можливості для інвестування в Запоріжжя, яке має кілька унікальних об’єктів, це не тільки Хортиця, якщо брати більш широко, це і Великий Луг, це і Кам’яна могила, можна перелічувати довго. Замість цього бачимо: відсутність інфраструктури, мости не можемо збудувати 15 років, розвалені парки і якісь очезамилюючі проекти невеличкі. Моя думка така – треба виховувати місцеву еліту на майбутнє, тому що з цією здається все зрозуміло. 

Олег Коломоєць, депутат Запорізької міськради, фракція УКРОП, голова правління ГО «Товариство ветеранів АТО Запоріжжя», кандидат в народні депутати, 79 округ

Я думаю, що насправді питання в тому, що загалом ми не вміємо приймати. І тут все залежить не тільки від конкретного депутата, міської ради чи ще щось. Тут має працювати все разом, всі разом один одному повинні допомагати. Від кожного перехожого, який привітно може посміхнутися і привітатися, розповісти, як пройти кудись, і щось гарне розказати туристу про наше місто. І закінчуючи депутатами Верховної Ради. Немає ні програм, ні стратегії, ні інфраструктури, ні подачі, ні реклами, нічого. Тому загалом зрештою ми не вміємо прийняти. Навіть починаючи з того, щоб подати рекламу, розрекламувати наші прекрасні місця, немає цього. Ми вважаємо, що так, у нас є гарні місця, гарні об’єкти, і от воно має само собою працювати, ми не маємо докладати зусиль, промоушен робити. Цього всього немає. Тому треба в першу чергу вміти себе подати і вміти прийняти цього гостя. Бути привітними, щоб до нас хотілось повернутись ще раз.

Інфраструктура також має бути в комплексі. Звичайно, коли людина їде в Бердянськ чи Кирилівку і за дорогу тричі змінить колесо, бо проб’є на ямах, то звісно, що інфраструктура важлива. Тому треба в комплексі працювати. Не можна однобоко щось зробити і знову сидіти склавши руки і дивитися, а чому ж не поїхав турист. Правильно сказали колеги, що мають бути і готелі, і дороги, це все дуже важливо. Але треба починати з інформаційної складової. Львів є прикладом, коли вони створили стратегію на 10 і більше років, і кожен львів’янин працює над тим, щоб ця стратегія була втілена.

Петро Сабашук – кандидат в народні депутати, 74 округ

Я не згоден зі своїм колегою, який говорив, що програма туризму – це державна проблема. Ні, це проблема кожного міста. У Львові 300 млн. грн. лише туристичний збір, це тільки 5% від готелів, помножте як мінімум на 100 і отримаєте, скільки мільярдів Львів заробляє на цьому. Друге місто – Київ, третє – Одеса. Нажаль, у нас лише є три міста, які зазвичай вважаються туристичними центрами. Вважаю, що на сьогоднішній день запорізька міська влада багато робить в цьому напрямку. Три роки назад зробили Департамент туризму і спорту, раніше такого в міськраді не було. Друге – відкрили інформ-центр. Третє – у нас є вода і повітря, сьогодні ми відбудовуємо міжнародний аеропорт, який буде повітряними воротами. До речі, туристи автобусами вже не їздять, вони літають літаками. Якщо ми отримаємо цей аеропорт, ми відкриємо фактично Запоріжжя. Більше того, ми почали проводити багато фестивалів. Два роки назад започаткували фестиваль «Запоріжжя Джаззі», він почав працювати, почали приїжджати туристи. Я згоден, до нас приїжджають екскурсанти, а не туристи. А нам потрібні туристи, щоб хоч на день, два, три вони залишились.

Ми відкрили ще один майданчик у Широкому, де пройшов міжнародний фестиваль електронної музики. Започаткували «Музика і небо», він має теж стати традиційним.

Згоден, еліта повинна вкладати гроші. Я відкрив Широке – це повітряні ворота для невеличких туристичних літаків. В Україні є ще одна проблема – немає куди літати приватним пілотам, такі невеличкі аеродроми. Ми відкрили ці ворота. Т ому, я думаю, що працювати треба самим.

 

Якщо станете народними депутатами, що пропонуватимете для розвитку туризму?

Д.Щербаков: Соглашусь с Олегом, проблема с информированием. Пример приведу: недавно был большой проект финансовых вложений Турции в нашу страну, они оплачивали огромное количество рекламы своей страны на нашем телевидении и приглашали в Турцию. Вопрос – в какой стране хоть один рекламный ролик показывают об Украине? А это должно оплатить уже государство.

Много труда не составит снять креативный красивый ролик и показать его, заплатить телеканалам ближайших стран, и рассказать о нашей стране.

Журналіст: Тобто Ви будете наполягати, щоб ініціювали проведення інформаційної кампанії про Україну закордоном?

Д.Щербаков: Да.

В.Зайцев: Я не погоджуюсь. Насправді це завдання місцевої влади. Наприклад, законодавець нещодавно навіть відпустив туристичний збір і місцеві ради вирішували, який відсоток буде туристичного збору. Ми збиралися з готельєрами і вирішили, що 0.5% в принципі це буде для них, для того щоб їх бізнес розвивався, щоб вони не ставили непомірні ціни, щоб людей сюди якомога більше приїжджало. Тобто ось приклад як законодавець відпустив і місцева влада вирішує. Щодо реклами, так дійсно, зокрема Львів є яскравим прикладом, він робить рекламу за гроші міської ради не тільки у сусідніх містах. Наприклад, її можна було побачити в Запоріжжі, Києві, Одесі. Як це робиться? Насправді це не вкладання великих грошей. Наприклад, Краків робить рекламу Львову у себе, а Львів робить у себе рекламу Кракова. Так, у Запоріжжі Ви бачили рекламу Одеси, зокрема рекламу кінофестивалю можна було б побачити у нас в місті, в Одесі були запорізькі борди.

Я звичайно буду сприяти розвитку туризму, мається на увазі збереження пам’яток історії та культури. Так, є подієвий туризм, як правильно згадали фестивалі. Є гастрономічний туризм, індустріальний туризм, наприклад подивіться на наші заводи, декому цікаві такі пам’ятки 30-х років. Є і інші види туризму. І головне, багато хто хоче побачити пам’ятки історії, культури, археології і т.д. Нажаль збереження їх у нас в дуже поганому стані. Взагалі розвиток туризму за великим рахунком є завданням місцевої влади, щоб до них «їздили» гроші, бо відбулася децентралізація і гроші безпосередньо залишаються тут.

О.Коломоєць: Я вважаю, що для туризму безумовно треба наповнення духовне, культурне, історичне – це всі питання, які в нас не розвивались стільки часу. Це питання комплексне і вся держава повинна над цим працювати, бо в нас на тій ж Хортиці стільки таких пам’яток, які несуть в собі тисячолітню історію, міфи та легенди, які повинні відроджувати. І держава над цим повинна працювати, над відновленням духовності всього українського народу в масштабах всієї країни. Але що стосується безпосередньо кожного депутата, я думаю, найперше, про що депутати повинні подбати, це розвиток інфраструктури Запорізького регіону. Ми говоримо про мости в Запоріжжі, це вже затерта проблема. Але це не тільки проблема Запоріжжя, це транзит, який веде і до південної частини області, до Азовського моря, до курортів. Тобто такий потужний транзит ми ніяк не можемо створити. Ті ж самі автошляхи державного значення Харків-Сімферополь траса наша. Річковий транспорт – це така потужна водна артерія, водне сполучення. Я думаю, що в першу чергу це фінансування, тобто вливання державних субвенцій в місцеві бюджети для відновлення.

П.Сабашук: Не забувайте, що сьогодні є міжнародний канал Ukraine Open, ми просто мало його використовуємо, хоча фінансуємо більше мільярда гривень в канал, який працює на весь світ. Треба міській раді працювати і більше роликів туди завантажувати. Тому що він не дуже цікавий, а хотілось би його наповнити. Як депутат скажу, ми приймаємо дуже багато законів, але Україна не живе по законам, вона живе «по понятиям». Фактично закони дуже рідко працюють, на жаль. З приводу субвенції так, можу похвалитися: 2,5 млн. грн. я затягнув на інформаційний центр, сьогодні ми працюємо разом з містом, що потрібні субвенції на вело-скейтпарк на рівні Red Bull, щоб можна було проводити змагання, просто зацікавити Україною.

Як голова ради директорів компанії «Рассвет» скажу, 10 млн. грн. ми вклали в Широке. У нас будуть фінальні змагання по льотному спорту Україні в першій декаді вересня. На другу декаду вересня плануємо фінальні змагання по стритрейсингу в Запоріжжі. Тобто кожен депутат повинен працювати і лобіювати свій регіон на стільки, на скільки можна. Є можливості заводити субвенції з державного бюджету.

В.Прозапас: Я погоджуюсь з такими думками, вони в теорії класні. Але на практиці бачимо, що найчастіше «це лебідь, рак і щука». Що з цим робити? Законодавчо це виправити важко. Тому я наголошую, треба виховувати еліту. Як це можна зробити приведу приклад. В мене багато креативних знайомих, людей талановитих, бо я більш технократичний з історичною освітою до того ж. Я би хотів, щоб держава місцевим меценатам робила преференції по податкам, чи може по якимось іншим речам на підтримку молодих талановитих людей. Тому що коли вони не отримують підтримку на місцевому рівні, вибачте побираються, вони переїжджають в ті міста і місця, де їх приймають з розпростертими обіймами. Така була б моя ініціатива.

Друге. Погоджуюсь, одним директивним актом виправити ситуацію не можна. Треба працювати точково. Є різні інсталяції, люди роблять фестивалі, я пишаюся тим, що я приймав участь у створенні і в тому, що залишився в Запоріжжі артефакт «Залізний трон Сходу». Він зроблений на Авдієвській промзоні, повністю автентична річ з тих залишків війни привезена до Запоріжжя. Тут пройшов аукціон, я його викупив ізалишив краєзнавчому музеї. Знаєте скільки разів за 2,5 роки до мене звернулася місцева влада, щоб його десь інсталювати? – 0. Ми зараз його в Київ відвезли і там на весь світ ця інсталяція демонструється.

Чомусь о.Хортиця з усіма його багатствами якось концентрувався в собі. А можна використати сучасні технології і, наприклад, підняти старовинне судно 18-го сторіччя. Запоріжжя – промисловий центр, тут в самому місті дивитися мало чого. Береш площу, ставиш чи копію, чи аутентичну річ в якомусь скляному кубі, пластиковому, ставиш його під веб-камери і демонструєш на весь світ. Це просто, не затратно.

Питання, яке кандидат в нардепи бере на особистий контроль (в разі перемоги)

Д.Щербаков: Мы говорим о туризме как те, кто принимает людей. Я  очень обеспокоен другим вопросом: хочу, чтобы мы все стали туристами. Спросите у людей, когда кто ездил заграницу. У нас, увы, практически никто не может себе позволить поехать отдохнуть заграницу и стать туристом. Поэтому со всем уважением к этой теме я больше обеспокоен тем, чтобы наш народ, мои избиратели стали туристами, могли позволять себе ездить заграницу, смотреть, набираться опыта и привозить его к нам. Я считаю, в первую очередь надо поднять уровень жизни, зарплаты, пенсии. Чтобы пенсионер мог поехать и стать туристом. Вот это самая главная туристическая тема. А вот то, о чём мы сегодня говорим, безусловно, это очень важно, это здорово. И я хочу, чтобы я шёл по своему городу и слышал английский, понимал, что приехали туристы с долларами, и они обязательно их оставят у нас в гостинице. Но в первую очередь я хочу, чтобы наши люди стали туристами.

В.Зайцев: Я хотів би підняти питання збереження пам’яток історії, культури та природи. Бо часто-густо наші забудовники дуже хижо до них ставляться, вони користуються якимось липовими документами, на містах їх забудов зовсім не проводяться археологічні дослідження. Будують на місцях, де знаходяться кургани, старовинні городища, інші пам’ятки, святилища. Я коли був студентом, бачив такі багатоповерхівки, де на першому поверсі музеї археологічної стоянки, яка була на цьому місці, а далі йдуть житлові квартири. Вони дослідили, побудували і зберегли в певному форматі цю пам’ятку. Бо що ми потім будемо показувати нашим дітям.

В.Прозапас: Я сфокусувався б у своїй діяльності на інфраструктурних проблемах. Не треба себе обдурювати, якщо не буде нормальних шляхів, не буде наших мостів, то про розвиток туризму говорити нам не доведеться. Тому це буде моє основне завдання. Про міст я можу розповідати годинами, я досліджував це питання. В моїй програмі є опис тієї процедури, яку треба пройти для того, щоб зрушити проблему з мертвої точки.

О.Коломоєць: Я вважаю, що Запоріжжя – це колиска козацтва, це сакральне місце для української держави, саме в Запоріжжі була створена Українська гетьманська держава. Я вважаю, що Запоріжжя треба відновити як козацьку столицю і як той край, де ми піднімемо козацьку славу, духовність. Зараз у нас відбувається війна і ми розуміємо ще більше необхідність зв’язку і нашої духовною спадщиною. Я особисто бачу для себе, що в цьому напрямку необхідно депутату Верховної  Ради, співпрацюючи з органами місцевого самоврядування, допомогти і фінансово, і підтримати своїми можливостями, контактами з міністерством для того, щоб зробити Запоріжжя козацькою столицею і повернути нашу історію і донести її нашим дітям.

Треба розвинути цю тему на рівні міністерства, Запорізької міської та обласної рад. Створити потужні програми, долучити громадськість, активістів.

П.Сабашук: Про мости. Мости ми не добудуємо ніколи, доки не заберемо їх з Запоріжжя і не почнемо фінансувати самі. Якби 15 років назад побудували приватні мости, через 15 років мали би собі мости вже у власності. Мости можна будувати з корейськими, китайськими компаніями, які сьогодні платні. Нічого страшного, бо безкоштовні є сьогодні поруч.

Друге – Запоріжжя вмирає і буде вмирати. Чим більше буде нових технологій на заводах, тим менше треба людей. Запоріжжю для заводів потрібно 50 тис. людей. Що робити іншим? Тому питання туризму – це питання №1 аби вижити. Це єдине, чим можна займатися. Звичайно хотілося б мати і середній бізнес, і IT-шників. За рахунок чого Львів виживає, не тільки ж за рахунок туризму, 25 тис. IT-фахівців працюють у Львові. Тому туризм – питання виживання.

І останнє, найголовніше: навчити наших підприємців платити податки, чого вони дуже і дуже не люблять.

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.


Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: