«Еразмус» в Запоріжжі: про досягнення, фінанси та чи є ризики втратити молодь

Журналісти Inform.zp.ua підготували цікавинки, напевно, про найвідомішу європейську програму «Еразмус». Про неї знають та мріють і студенти, і викладачі. Для Запоріжжя мрії стали реальністю.

Що це означає? Як працює «Еразмус» у нашому місті та хто стане його учасником, – про це розпитали заступника декана з міжнародної співпраці факультету журналістики Запорізького національного університету Катерину Сіріньок-Долгарьову.

Еразмус- це програма міжнародної співпраці Європейського Союзу – це загальновідома інформація. Що конкретно пропонує ця програма?

Еразмус – програма дуже багатоаспектна і вона прийшла на заміну трьом попереднім програмам Європейського Союзу. Вона вже довгий шлях пройшла від кінця 90-х. Тобто близько 20-ти років ця програма діє. Спочатку вона називалася «Темпус», «Темпус-Стасіс», «Сократ Еразмус», «Еразмус Модус», а зараз називається «Еразмус+». Вона змінювалась протягом всіх цих років. Але в чому зараз її основна мета і зміст – це підтримка молоді, підтримка освіти, підтримка реформ. І от три головні напрямки цієї програми називаються «key actions».

Key action 1, напрямок перший, – це академічна мобільність, направлена на 3 категорії осіб. Перша – студенти, друге – викладачі і третя – це адміністратори освіти, тобто це люди, які працюють в міжнародних відділах, в інших відділах університетів.

Другий напрямок цієї великої програми – Key action 2 – це проекти співпраці у сфері вищої освіти.

І третій напрямок – підтримка реформ.

Є ще й інші напрямки, які не входять сюди. Наприклад, напрямок Жана Моне, який в нашому університеті також діє, – це створення програм європейських студій. Тобто дуже різноманітні направлення цієї програми, але зміст – це співпраця, підтримка різних країн і освіти перш за все в цих країнах.

– У Запоріжжі хто вже взяв чи братиме участь у цій програмі?

ЗНУ давно бере участь в європейських програмах. Ми як партнери були і в Темпусах – попередніх проектах ще з кінця 90-х. Це були різні напрямки. Але власне в Еразмус+ – програмі, яка прийшла на зміну попереднім, у нас працює 3 напрямки. Це мобільність, ми маємо договори з різними європейськими університетами. І ця мобільність теж постійно розвивається.

Наприклад, у нас в минулому році був ряд візитів і викладачів, і адміністраторів, і студентів до Чехії в університет Масарика. Близько 7 таких напрямків в різних країнах. І можуть взяти участь наші студенти ЗНУ. Тепер уже на факультеті журналістики в ЗНУ у нас реалізується проект за другим напрямком. Ми дуже горді, що ми його отримали.

Чи обов’язково знати іноземну мову на розмовному рівні для участі в програмах «Еразмус»?

Я б сказала так. Тому що, навіть, на етапі подачі заявки необхідно правильно формулювати свої думки і бажано одразу іноземною мовою. Звичайно можна перекладати, але це не буде так успішно. Варто знати мову хоча би на рівні В2 і вище, тобто це середній і вище. Якщо це грант мобільності, то звичайно обов’язково, тому що ти будеш навчатися закордоном саме англійською мовою.

А взагалі, що потрібно щоб потрапити до європейської програми? Можливо якісь екзамени здавати?

Дуже різні вимоги до різних напрямків, про які я говорила. Наприклад, на гранти мобільності треба чекати оголошення конкурсу, тому що кожен університет через цю програму оголошує конкурси. І через міжнародний відділ подається цілий пакет документів: резюме, мотиваційний лист, стандартна заявка, яку вимагає той чи інший університет – цілий процес. Потім вони розглядають, конкурс проводиться, і потім говорять хто може поїхати, а хто ні. Тобто це конкурсний відбір відбувається.

Величезний відбір теж складний на програмах співпраці і Жана Моне. Там заявка більше 100 сторінок, тобто це дуже великий проект. Той, який реалізує якраз зараз факультет журналістики з журналістської освіти готувало 20 партнерів. 10 українських університетів, 4 європейські університети, і решта – це громадські організації. Тобто це дуже великі проекти, і вони виграють тільки тоді, коли є гарна сильна команда.

Брати участь можуть і бакалаври, і магістри. Головне, щоб це були студенти університету.

Скільки приблизно українських студентів подає заявку і скільки реально їде закордон у європейські країни?

В Україні дуже багато таких програм. Я не можу говорити про всі запорізькі університети, але в нашому університеті вже за ці роки, за років 10 на сотні пішло. Наприклад, у нас було 2 великі програми з Нідерландами, там студентська мобільність була активна. Програми Humeria і Electra. Humeria – програма для гуманітарних дисциплін, Electra – для технічних і точних наук.

Отже одна з програм «Еразмус» – це студентська мобільність. Тільки українські студенти їдуть до країн ЄС чи обмін відбувається і у зворотному напрямку?

Так, передбачено звичайно, що це має бути двосторонній обмін. Але нажаль, із ситуацією в Україні небагато зараз їдуть до нас. Я не можу сказати, що в нас багато зараз таких студентів. Свого часу були програми спеціалізовані обміну з грузинською стороною, з Грузії до нас приїжджали. Зараз трошки зменшився цей напрямок, але все ж таки є.

Окрім того, що студенти побачать світ, які ще можливості надає програма «Еразмус»?

Мобільність дуже важлива для налагодження зв’язків, я би так сказала. Тому що як викладач я, наприклад, була за американськими програми, а не європейськими, декілька разів в Америці, і звідти привозила перш за все партнерів, з якими ми потім працювали над різними іншими програмами. І це досвід, це нові знання, це відкриття нових культур, друзі на все життя.

Чи є ризики втратити студентів? Можливо вони залишаться закордоном?

Ризиків втратити студентів зараз дуже багато і поза програмами обміну, тому що подивіться, скільки реклами закордонних університетів зараз скрізь. Я б не сказала, тому що туди перш за все відбирається мотивована людина. І один із аспектів, за яким обирають, – це повернення в Україну. В мотиваційному листі ти повинен зазначити, яким чином твоя програма обміну принесе позитив і ефект в твоєму університеті, в твоїй країні, в твоєму місті. Тому люди мотивовані, люди націлені на зміни, на реформи.

Третій напрямок «Еразмус» – це саме підтримка реформ. У нас дуже багато зараз і так загроз, через які люди нажаль від’їжджають з країни. Але ця програма навпаки хоче покращити ситуацію в Україні.

Яке фінансове навантаження на студентів у рамках програм «Еразмус»? Хто сплачує переїзд та проживання в іншіх країнах?

Якщо говорите про програму мобільності, то це звичайно все входить у цей грант. Там розраховується повністю на студента і проживання, і харчування, в стипендію все включається. А за програмами інших напрямків не передбачено поїздок як таких, проте є візити навчальні, називається «study visits». Це тоді, коли ми можемо дійсно досвідом обмінятись.

Наприклад, в цьому році представники факультету журналістики їздили до Великобританії в університет Bath Spa, який є координатором цього великого проекту на 20 партнерів, про який я говорила. І це теж було все за рахунок європейської сторони.

Чи були викладачі, які залишалися, наприклад, працювати в закордонному університеті?

Ці програми на це не націлені. Якщо ти хочеш мігрувати і в тебе конкретно є така мета, то ти шукаєш інші варіанти. Ці програми передбачають повернення в Україну. Американські програми, наприклад, взагалі, дається віза на 2 роки і є вимога залишитись в Україні після повернення. В Європі трошки інші вимоги, там мобільність трошки по-іншому організована, але одна із вимог – це повернутися в Україну.

Європейська програма Еразмус – цікаве втілення партнерських зв’язків та поєднання з досвідом, який можуть отримати студенти в інших країнах. Куди подорожуватимуть цього року?

Коротко про програму співпраці, яка у нас буде реалізовуватися протягом цього року. Проекти мобільності на короткий строк, максимум студенти можуть поїхати на семестр. По цій програмі мобільності ти їдеш в іншу країну, ти маєш кредити. Кредитна система освіти в Україні вже впроваджується давно, вона взята з європейської моделі. Для чого? Для того, щоб власне ця мобільність і відбувалась. Щоб ми розуміли, які предмети є в Європі і які предмети є у нас. І, відповідно, людина не втрачає час.

Коли я свого часу студенткою їздила в Америку, я втратила рік, я мала потім надолужувати в Україні. Тому що їх кредити в Україні не переводились в наші години. Тепер мобільність дозволяє це робити. Наприклад, у нас студент в минулому семестрі був в Америці знову ж таки семестр, він приїхав і не втратив цей семестр, продовжує навчання. Декілька років тому двоє студентів були у Нідерландах, троє були в Швеції, вони не втратили свої роки, вони повністю за програмою мобільності покращили свою освіту.

Наша програма покращення журналістської освіти, яка зараз є в Україні і ЗНУ, розрахована на 3 роки. Протягом першого року будемо відвідувати через навчальні візити різні країни. Ми вже були в Великобританії, тепер будемо їхати до Швеції і Польщі. Різні делегації туди поїдуть, щоб навчитися, як же там працює журналістика, журналістська освіта, що нам змінювати. А потім 2 роки будемо змінювати, міняти навчальні програми, вводити нові курси. І тут до питання чи європейці приїжджають. Ірландці, британці, поляки і шведи приїжджатимуть до нас. Вони нас вчитимуть, будуть моніторити, давати підказки. Це викладачі. Тому дуже гарні можливості саме обміну досвідом, щоб ми могли щось змінювати в Україні.


Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: