Що зміниться для промислового центра Запоріжжя з імплементацією європейських директив, зокрема щодо якості атмосферного повітря? Журналісти Inform.zp.ua збирали думки експертів: Інни Холіної – начальника управління охорони навколишнього середовища підприємства «Запоріжсталь» та Ірини Пірогової – голови запорізької обласної філії Української Екологічної Ліги.
Повітря! Від його чистоти залежить якість нашого життя. Саме від атмосферного повітря залежить безпека навколишнього середовища і здоров’я кожного з нас. Про рівень забруднення запорізького повітря можна судити за кількістю алергіків, астматиків, онкохворих. Візуально це показують соцмережі. Порівняйте, як часто про екологію і її вплив на самопочуття, здоров’я пишуть жителі нашого міста і, наприклад, українці з Вінниці, Житомира або Івано-Франківська. Але, нажаль, в законодавстві України немає зв’язку між двома цими поняттями – чистота навколишнього середовища і здоров’я населення.
У той же час передові країни не просто побачили, а й довели цей зв’язок. Тому вже майже півстоліття Євросоюз веде активну роботу щодо поліпшення якості повітря. Це виражається в жорсткому лімітуванні викидів шкідливих речовин. Екологічним питанням присвячено багато законодавчих актів ЄС, розроблена ціла стратегія «Чисте повітря для Європи», у ній – директиви і регламенти, які встановлюють стандарти якості атмосферного повітря і зобов’язання інформувати населення про стан екології. Особливо у випадках перевищення граничних показників.
– Що зміниться для запоріжців, коли почне працювати Директива щодо атмосферного повітря?
Ірина Пірогова: Важливо акцентувати: тоді, коли вона почне працювати! Хочу наголосити, ця директива встановлює нормативи якості повітря. Наразі у нас в країні діють нормативи забруднення. Тобто ми вимірюємо забрудненість, а ця директива встановлює критерії якості повітря і відповідно якості життя. Вона багато в чому перекликається із нашими існуючими нормами і по деяким речовинам у нас норми, навіть, жорсткіші. Але у нас абсолютно інші підходи по пилу.
Дрібнодисперсний пил ПМ-2.5, ПМ-10, який прописано в директиві, в нашій державі не вимірюється. В Україні немає затверджених методик. Досить довго пил був поза увагою, а потім провели дослідження, зрозуміли, що цей найдрібніший пил проникає прямо через судини і утворює бляшки, викликає дуже багато серцево-судинних захворювань. Тому звісно важливо, якщо ми почнемо це вимірювати і контролювати. Це головніше, що дають директиви. А далі що? Розробка планів по зниженню, впровадження управлінських рішень, і десь за 5-7 років запоріжці побачать інше місто в плані забруднення.
– Пані Інно, ви представник «Запоріжсталі». Це підприємство наповнює бюджет міста, але крім того є найбільшим забруднювачем атмосферного повітря в Запоріжжі. Ви вже вивчали європейські директиви, як вони позначаться на роботі заводу?
Інна Холіна: Конечно, мы ознакомились со всем природоохранным законодательством, которое нас ждёт в перспективе. Для нас немаловажно какие перспективы ждут предприятие, какие сегодня мы должны внедрять технологии для того, чтоб завтра не перестраивать и не переделывать всё с начала. Мы изучали и директиву по атмосферному воздуху, и директиву по промышленным выбросам. Наш настрой: мы являемся одним из самых значимых вкладчиков воздействия на окружающую среду, поэтому мы больше всех и вкладываем в природоохранные технологии. Ищем наилучшие технологии для того, чтобы снизить воздействие на окружающую среду.
– Що вже зроблено? Відомо, що розробляються нові підходи в системі моніторингу за викидами на самому підприємстві «Запоріжсталь».
Інна Холіна: За последние 5 лет мы вложили в экологические мероприятия и обновление производства, связанные со снижением воздействия на окружающую среду, более 8 млрд. грн. При внедрении новых технологий стараемся смотреть на перспективу.
Например, когда на аглофабрике построили новые газоочистные установки, первоначально все рекомендовали поставить электрофильтры. Поставили электрофильтр на первой агломашине. Но после на агломашинах 2, 3, 4, 5, 6, зная перспективу, которая нас ждёт с европейскими директивами, уже установили более современные и более высокоэффективные очистные аппараты – рукавные фильтры, которые помогут достичь европейских нормативов. После удачного опыта эксплуатации перешли и на первой агломашине на этот более эффективный очистной аппарат. Наша задача как значимого металлургического предприятия: сегодня строим для того, чтобы завтра спокойно работать с новыми нормативами и новым законодательством.
– Давайте більш детально про викиди. Зараз в Запоріжжі якість повітря вимірюється за 22-ма показниками. Європейські стандарти передбачають розширити цей перелік і включити обов’язковий контроль важких металів і бензопірену. Чи ці небезпечні речовини є серед викидів «Запоріжсталі»?
Інна Холіна: У нас есть такие выбросы. Но опять же наша направленность вести постоянный мониторинг, на новых газоочистках мы устанавливаем приборы непрерывного контроля. Это то, о чём говорят европейские директивы: на значимых источниках внедрять непрерывный мониторинг. Так вот на своих новых газоочистных установках устанавливаем приборы непрерывного контроля, которые позволят нам постоянно контролировать наши источники выбросов.
– Якщо я правильно розумію, після того, як запрацюють директиви, данні моніторингу, які є на підприємстві, будуть в європейській базі у вільному доступі?
Інна Холіна: Конечно. Думаю, что мы можем обнародовать данные раньше, как только в Запорожье появятся платформы, где будут собирать подобную информацию. Мы готовы работать в этом направлении.
– Запоріжжя чекає, що запрацює мобільна екологічна лабораторія. Можливо тоді запрацює відповідний інформаційний ресурс.
Ірина Пірогова: Звертаю увагу, в довкільних директивах акцент на публічність. Зараз впроваджується оцінка впливу на довкілля і стратегічна екологічна оцінка. В цих законах, що вже працюють, надзвичайно велика увага приділена саме публічності, інформативності, залученню громади. Так само і моніторинг, який є в наступній директиві про промислове забруднення. Моніторинг сам по собі – вимірювання, публікація і далі прийняття рішень управлінських. Пересувна лабораторія не вирішить всієї проблеми проблеми забруднення.
Нажаль в області занадто слабка позиція уповноваженого органу – Департаменту екології. Я не бачу жодної регіональної політики з цього приводу. Коли читаю звіти голови Департаменту Дніпропетровської облдержадміністрації, їх Департаменту екології, розумію, що там іде робота. Вони публікують дані моніторингу, придбали лабораторію, створили сайт, комунальне підприємство з моніторингу. Такий же процес можна спостерігати в Донецькому регіоні. А у нас ця політика закінчилася на проекті, який обласна рада підтримала, а далі справа застопорилася.
Розбиратися, хто загальмував, – невдячна справа. Але зі слів директора Департаменту, міська рада рік не може погодити місця розташування автоматизованих постів, функціонал яких якісно відрізняеється від пересувної лабораторії, яка буде вимірювати «крапково». Якщо немає внутрішньої політики, то навіть найкращі директиви, найкращі закони будуть пригальмовувати. Будемо розчаровуватись.
– Європейські Директиви змушують докорінно переглянути взагалі систему контролю в Україні. До речі, зараз в Україні діє мораторій на перевірку забруднювачів. Коли востаннє перевіряли «Запоріжсталь»?
Інна Холіна: В прошлом году нас проверяли 3 раза, и в этом году уже проверяли (внепланово). Мы открыты для любых проверок.
Ірина Пірогова: Насправді мораторій діє, і підприємство має повне право відмовити перевіряючим, посилаючись на закон «Про засади державного нагляду». Про це сам міністр казав на засіданні уряду, жалівся прем’єр-міністру, що «от ми не можемо, бо нас не пускають». Тобто, маємо розуміти, підприємства, які допускають до перевірки, це їх добра воля. Я не думаю, що юристи, які сидять на будь-якому заводі, в тому числі на «Запоріжсталі», що вони це не опрацювали. Але тут йде зваження певних репутаційних ризиків. Ми всі знаємо, що «Запоріжабразив» не допускає вже кілька років, ніхто не володіє ситуацією, що там відбувається.
«Запоріжсталь» позиціонує себе, як відповідальний бізнес. Приховувати особливо немає чого: підприємство із старими технологіями, у нас багато таких заводів. Ми дуже хотіли б зменшення забруднення, і власник, напевно, хотів би якось зменшити собівартість за рахунок впровадження нових технологій, але це дійсно вартісно.
– Пані Інно, Ви сказали, що багато робиться на підприємстві аби впроваджувати нові технології. Є корисний досвід інших країн, які вже пройшли шлях від промислових забруднювачів до більш екологічно безпечних підприємств. Чи Ви вивчали міжнародний досвід? І досвід яких країн близький Запоріжжю?
Інна Холіна: Обязательно, прежде чем внедрить какое-то новое мероприятие, изучаем опыт всех современных и самых эффективных технологий. И нам ближе всего предприятия Германии, Австрии, где есть аналогичное металлургическое производство. На аглофабрике на «Запорожстали» оборудование отечественного производителя, но вот схема, подход к очистке агломерационных газов – это 100% немецкая технология, которую мы внедрили на своём производстве совместно с нашими украинскими производителями, которые производят рукавные фильтры не хуже чем в Германии.
Ірина Пірогова: Досвід є, але я хочу наголосити, що Україна зараз – це така резервація старого виробництва сталі. Весь світ відмовився від мартенів крім Аrcelormittal в Індії і в Україні. У нас ще досі мартени, і при тому це всього 2 міста – Кривий Ріг і Запоріжжя. Тому тут впроваджувати бажано не скільки очистку, скільки технології виробництва.
Всі довкільні директиви називаються наскрізні, тому що вони пронизують геть всі галузі економіки, все звіряється з цими директивами. Якщо це якесь виробництво – а чи не вплине воно на навколишнє середовище, яким чином вплине, які ризики, як погіршиться екосистема.
До речі терміну , «впливу на екосистему» взагалі немає в українському законодавстві. Про вплив на здоров’я публікують матеріали, скажімо, «є вплив на здоров’я, він негативний, ми багато помираємо, ми хворіємо тому, що в нас забруднення». І на цьому припинилося… і далі невідомо що. В директивах встановлено цей зв’язок і будь-якому підприємству вигідно не ставити фільтри, а ставити нове обладнання. Для цього є певні стимули, як кнут і пряник. Серед кнутів – підвищення ставок екологічного податку. І також стимулювання: «пряник» в кредитуванні, державній підтримці.
В Україні кожне місто особливе і до нього будуть особливі підходи. Кривий Ріг: там вплив шахт видобутку. Запоріжжя: заводи в центрі міста. І для кожного весь комплекс – не може вирішити одне підприємство свої проблеми, а інше ні, тоді ми не досягнемо якості. Зараз законодавство не стимулює комплексно вирішувати, а це важливо. Якщо всі підприємства на запорізькому проммайданчику дотримуватимуться найжорсткіших нормативів – в повітрі все одно буде перевищення.
Викиди мають кумулятивний ефект, вони підсилюють одне одного. Найяскравіший приклад – амброзія, яка за містом і в більш чистих регіонах, не так впливає на людей. Чому? Сам пилок амброзії має структуру реп’яшка, на тоненькі голочки чіпляються найдрібніші частки металу, пил потрапляє в організм і несе з собою додаткові ускладнення.
– Знову говоримо про тверді частинки дрібнодисперсного пилу. Пані Інно, чи вивчала «Запоріжсталь»: скільки таких викидів серед загальних вашого підприємства?
Інна Холіна: Постоянно изучаем. Мы не можем разделить, поскольку на сегодняшний день нет требований законодательства, нет методик измерения, раздельного учета. Есть общий показатель. Сейчас это менее 10% от общих выбросов. Много это или мало? Нужно всё рассматривать в комплексе. Еще раз подчеркиваю, завод много сделал: аглофабрика, кроме того – новые аспирации в доменном производстве. И это позволило нам снизить выбросы пыли. Понимаем, что они оказывают влияние на жителей города. Мы сами – жители Запорожья. Я лично, как заинтересованное лицо понимаю, насколько это важно для горожан. Поэтому завод продолжает переоборудование.
– Пані Ірина сказала про стимули і штрафні санкції, які передбачають європейські директиви. «Запоріжсталь» відчуває стимули від нашої держави?
Інна Холіна: К сожалению, стимулов не ощущаем. К сожалению, то производство, которое требует крупного вложения – это смена мартеновского на конвертерное производство стали. Это требует очень значимых вложений. Мы больше чем кто-либо заинтересованы в строительстве нового конвертерного цеха, потому что это, прежде всего и улучшение качества продукции, это расширение рынков сбыта. То есть, для нас это очень важно!
Если мы планируем быть конкурентоспособными, нам необходим конверторный цех. Но, к сожалению, стоимость новой технологии для нас на сегодняшний день не подъёмная. И руководство предприятия в поисках кредитных средств. У нас в Украине нет низких кредитных ставок для предприятий, которые внедряют природоохранные технологии. Мы получили кредит «Укргазбанка» для строительства новой газоочистной установки, но там пока не те масштабы.
– Європейська директива зобов’язує Україну окреслити агломерації та зони забруднення. Що це таке і до якої зони віднесуть Запоріжжя?
Ірина Пірогова: Придніпровський регіон буде однозначно однією агломерацією. Хоча, на мій погляд, все таки це не зовсім правильно. У нас з Дніпропетровською областю різні кліматичні умови, це треба враховувати. Я маю на увазі, що Запорізька область буде більш спекотною, більш опустелюваною, ми маємо це враховувати.
Але…нещодавно, була відео конференція в облдержадміністрації і там була презентація реформування галузі природоохоронного контролю. І за цією презентацією виходить, що утворюється природоохоронна служба, яка буде контролювати певну агломерацію, вони вже їх так умовно поділили, але без врахування особливостей. І Запоріжжя однозначно з Дніпропетровською областю – це одна буде агломерація, тобто спільні проблеми. У нас проблеми спільні, а умови – різні.
Спостерігаємо слабку державну політику. Може вони багато працюють, але на виході щось мало виходить. Мінприроди не допрацьовує в багатьох речах. Що стосується директив, які впроваджують оцінку впливу на довкілля і стратегічну екологічну оцінку, то зауважу! У відповідному відділі при запровадженні нового закону, коли купа питань і зауважень, працює 3 людини (!).
Немає чіткої державної політики. Підприємства – це бізнес, давайте будемо чесні – бізнес націлений на отримання прибутку, і ми не можемо від нього вимагати бути м’яким чи людяним. Бізнес працює по чітким правилам, а ці правила не встановлені.
Коли задаєш питання екологам країн Балтії: «Як Ви вирішили проблему забруднення?» Кажуть: «Все відбулося само собою, коли ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС». Там дуже жорсткі норми – ті підприємства, які не можуть виконувати ці норми, вони закрились, вони не конкурентоздатні. Ті, які знайшли сили і можливості, вони впровадили нові технології і все стало добре.
Підсумки
– Говоримо про Директива 2008/50 ЄС, що стосується атмосферного повітря. Які дедлайни, коли запоріжці відчують поліпшення якості атмосферного повітря?
Інна Холіна: Это зависит прежде всего от того, когда проведут изменения в законодательстве. Я поддержу Ирину Пирогову, чтобы внедрить новое законодательство, необходимо изучить наши климатические условия. Я надеюсь на внедрение европейских директив.
Ірина Пірогова: Прекрасна директива про інтегрований дозвіл, який врахує всі впливи. До речі згідно директиви, викид – це не лише у повітря, а і у водне середовище, у ґрунти і т.д. Тобто цей інтегрований підхід потрібний не лише для підприємства, він потрібен для цілого міста. Досі не зроблено оцінку реального стану забруднення. Якщо ми не знаємо, що в нас є, нема визначення і визнання проблеми – немає рішення.
Стосовно термінів: ганебно провалені терміни щодо директиви атмосферного повітря. В 2015 році підписали Угоду про асоціацію, до 2018-го року ми мали все впровадити, але немає ніяких кроків. Чому? Декілька разів я особисто робила запити, були депутатські запити, листи від нашої та інших громадських організацій. У відповідь: «Створені робочі групи і вони напрацьовують», і вони напрацьовують і напрацьовують…– та де ж ті напрацювання? Знову повертаємось, що немає внутрішньої політики до чистого довкілля. Немає усвідомлення, що ці проблеми лягають тягарем вже не на нас, а на наших дітей.
– Що ми можемо зробити? Підприємства звертаються із своїми рекомендаціями, проханнями до уряду, до міністерства. Що може зробити громадськість? Бо ми всі живемо в цьому місці, ми всі страждаємо від задухи.
Ірина Пірогова: Інструменти є. Перше – це брати участь, не боятися в оцінці впливу на довкілля, хоча вона стосується нових виробництв, не тих, що діють. Наприклад, у нас зараз буде проходити оцінку впливу ТРЦ (на місці скверу). Треба долучатися, давати свої зауваження. Закликаю всіх не думати, що «я якусь дурню скажу», не скажете. Навіть якщо скажете, Ви не фахівець, дайте собі можливість просто висловитись. Фахівець Вас зрозуміє. Треба писати запити. Думаю, якщо буде більше таких звернень, якщо вони будуть з усіх регіонів, з усіх агломерацій, так чи інакше кількість перейде в якість.
Лишається сподіватися, що Україна виконає свої екологічні зобов’язання, і замість застарілої системи контролю забруднення атмосферного повітря бути збудована сучасна європейська система екологічної безпеки в Запоріжжі.
