6 вересня 1931 р. розпочато демонтаж Кічкаського мосту у Запоріжжі, що потрапляв у зону затоплення у верхньому б’єфі греблі. А 6-го листопада 1931 р. міст демонтували, але кілька перемичок ще стирчить.
Як влучно кажуть: руйнувати – не будувати. Майже вісім років будували, а за два місяці зруйнували.
Кічкаський міст світова преса охрестила “восьмим дивом світу”, адже він був найбільшим у Європі та єдиним великим арочним мостом у царській Росії.
Серед будівельників мосту був Лавр Проскуряков – учитель академіка Євгена Патона. Його споруду із заліза за проектом інженера Ф. Лата почали 1900 року.
Наприкінці червня 1902 р. зібрали та випробували пішохідний (нижній) ярус мосту, по якому — з лівого і з правого боків мосту — були тротуари для пішоходів. По середині між тротуарами проходили основні несучі конструкції мосту. Офіційне відкриття мосту відбулося 14 квітня 1904 р., він став доступним для гужового транспорту.
Фото: uahistory.com
22 січня 1908 р. було відкрито верхній ярус і залізничний рух по мосту. Так почалося залізничне сполучення між Донбасом і Кривим Рогом.
Читайте также: В запорожской полиции сообщили подробности крупного ДТП на въезде на мост Преображенского
Красень – міст був одно арковим. Довжина мосту – 336 м, а довжина прольоту арки склала – 190 м. Відстань від верхньої точки арки до лінії опор — 20 м.
Міст був консольно-балковим, двоярусним (верхній ярус – залізниця, нижній – шосейна дорога), металевим, клепаної конструкції. Ось міст після вибухів 1920-го.
Фото: uahistory.com
