Запорізький бізнес може розвиватися тільки при підтримці запоріжців
Приблизно вісім років на Запоріжжі діє проект “Купуй запорізьке – обирай своє”. Метою проекту було об’єднати запорізьких товаровиробників з метою популяризації товарів, які виробляють на території області. У такий спосіб учасники проекту закликають до патріотизму при виборі товарів. Це спрацювало і сьогодні проект користується популярністю. Запоріжці зрозуміли – своє це смачно, корисно та доступно.
Можна похвалитися також успіхом у співпраці з місцевою владою. У 2015 році з обласною адміністрацією підписали меморандум про співпрацю, зогідно якого, чиновники обласного рівня проявляють підтримку місцевого товаровиробника через виділення земельних ділянок та сприяння в обладнанні торгових точок. Проект “Купуй запорізьке – обирай своє” у свою чергу зобов’язався продавати товари соціальної групи по занижених цінах.
Сьогодні поговоримо саме про місцевого виробника, його місце на ринку, якість товарів та їх конкурентноспроможність. Спілкуватися будемо з директором вільнянського молокозаводу Олегом Доценком та директором хлібо-пекарного виробництва “Урожай” Олексієм Пучковим, він також є керівником проекту “Купуй запорзьке”.
Як в сьогоднішніх умовах працює малий та середній бізнес, як виходить виживати?
Олег Доценко: Місцеві товаровиробники працюють на вітчизняній сировині, часто виготовляють і збирають її самостійно в радіусі 200 кілометрів від Запоріжжя. Оскільки самі виробляємо сировину і з неї робимо кінцевий продукт, почуваємося на ринку більш-менш добре. До того ж, маємо підтримку місцевої влади, у тому числі бюджетні контракти. Працюємо з метою розвитку власної мережі та підтримки місцевого товаровиробника.
Олексій Пучков: Проект “Купуй запорізьке” спрямований на підтримку виробників по всій області, скажімо молокозавод, який представляє Олег Доценко розташований у Вільнянську. Є значна кількість мелітопольських та бердянських виробників. Основне питання для них усіх – розвиток. У виробництво постійно потрібно вкладати кошти, а це значить, що завжди стоїть питання залучення додаткового капіталу. Якийсь час можна не вкладати, але це працює як снігова куля, нестача ресурсів накопичується і це обов’язково позначиться на якості продукції, умовах роботи, заробітних платах. У виробництво потрібно вкладати безкінечно, особливо якщо це стосується молокозаводу та пекарні. Хліб та молоко це продукти першої необхідності. Скажімо, компанія “Урожай” працює без вихідних, єдиний день коли ми відпочиваємо це 1 січня. Наші лампи працюють цілодобово без вимкнення, співробітники навіть не знають де вимикачі цих ламп. Як не крути, основні інвестиції у виробництьво роблять наші покупці, саме завдяки їм ми можемо розвиватися. Розуміючи це, усі наші зусилля спрямовані на те, щоб покупець був задоволеним.
Цього року з обласного бюджету були виділені кошти для проекту “Купуй запорізьке – обирай своє” на підтримку місцевих товаровиробників. Допомога полягає у виділенні коштів саме на медіа підтримку. Місцеві медіа у вересні та жовтні зробили підбірку матеріалів про те, як працюють місцеві виробники, що виробляють та як цей процес відбувається.
Зараз багато говорять про підтримку малого та середнього бізнесу з боку центральної влади. Кажуть, що під це виділяють мільярди. Ви відчуваєте дію цих програм?
Олег Доценко: Все тільки в наших руках і залежить від нас самих. У жодних державних програмах ми участі не беремо. Займатися пошуком подібних можливостей фізично нереально. Я нещодавно побував на конференції, там обговорили нові тенденції та тренди, новітнє обладнання, і все, я повернувся і далі рух без зупину. Це зачароване коло.
Олексій Пучков: Особисто я бачу зміни в країні і відчуваю їх. Ще нещодавно ми не мали доступу до бюджетних грошей, маю на увазі тендери. Зараз система трохи інша, є звісно свої нюанси, але ми беремо учать у тенддерах та конкурсах. Сьогодні це стабільше джерельце об’ємів. У системі “прозоро” одним із дуже суперечливих пунктів є дешевизна товару. Але ж ми знаємо, часто дешево не є якісно. А економити на якості продуктів, це не найкращі заощадження. Держава вимагає продукти, скажімо для дітей в школах з максимальною якістю, але мінімальною ціною, це нереально забезпечити. Ти мусиш показати сертифікати якості, акредитації і нагороди і при цьому віддати продукт по дуже низькій ціні… Сьогодні вже заговорили про це, сподіваємося цей пункт системи допрацюють найближчим часом.
Наскільки продукція наших місцевих виробників є конкурентно спроможною, якщо порівнювати з популярними українськими брендами?
Олег Доценко: Ми виграємо, у першу чергу, за рахунок логістики, бо ми місцеві, тут збираємо сировину, тут виробляємо і реалізуємо. Але, варто сказати, що мережеві супермаркети все ж обирають виробників тих, з якими давно працюють. Наприклад, торгова марка “Вільняночка” у Сільпо присутня тільки за рахунок сирів. Але ми ведемо переговори з приводу цього. Я думаю з нового року у тому ж Сільпо ми з’явимося у більш розширеному асортименті. Більше продукції в супермаркетах Економ. У роздріб ми представлені у кіосках, які розташовані по місту.
Олексій Пучков: Ми менше відчуваємо конкуренцію за рахунок локальності, конкуруємо з дніпропетровськими виробниками. Молокопродуктам важче конкурувати саме з добре розкрученими брендами. Тут покупцю варто задумати про ті продукти які завезені здалеку, які пройшли кілька етапів дистриб’юції. Це вже інший підхід та інша ціна, свіжість, термін придатності. Зараз покупці розумні, дивляться на термін придатності і це правильно. Чим менший строк зберігання, тим продукт натуральніший, це вже всі розуміють.
Зверніть увагу, місцеві виробники пишуть строк реалізації 3 дні, після цього молоко по-чесному скисає, у брендових виробників не скисає навіть після виходу строку придатності. Можна говорити про те, що строк навмисне занизили, воно фактично навіть не скисає, а починає погано пахнути. Мій бізнес на 60% залежить від мережевих магазинів, а тому я вимушений дотримуватися їхніх вимог у тому числі. Працюють мережеві супермаркети з тими, кого знають добре, а тому постійно потрібно тримати активну фазу. Саме тому ми створили проект “Купуй запорізьке”, краще ми витратимо кошти на те, щоб розказати запоріжцям про переваги нашої продукції, а ніж будемо витрачати ресурси на рекламу всередині супермаркетів. Люди мають розуміти, якщо вони залишать гроші на території Запоріжжя, вони будуть вкладені не стільки в розвиток бренду, а в удосконалення продукції.
“Купуй запорізьке” це тільки реклама місцевих виробників, чи яку ще мету переслідує проект?
Олексій Пучков: Не зовсім так, це у тому числі обговорення актуальних питань розвитку малого та середнього бізнесу, сферу послуг це теж стосується. Це об’єднання підтриємців з різних сфер для розвитку кожного з них.
Зараз усі говорять про екологічно чисту продукцію. Що обирають запорізькі виробники, натуральні продукти чи все ж такі, які більш вигідно виробляти?
Олег Доценко: По-різному, як підприємці ми виробляємо те, що вимагає ринок. Коли підвищується попит на більш натуральні продукти, ставки всі будуть робити на їх виробництво. У нас є скажімо сметанний продукт, сирний продукт, спреди, ми їх виробляємо, бо покупець його потребує. Сировина безперечно натуральна.
Олексій Пучков: Все залежить від кон’юнктури ринку. Ми постійно відчуваємо зв’язок з нишими покупцями. Вони мотивують нас вигадувати щось нове, при цьому, щоб якість залишилася приблизно та ж сама, і ціна також не збільшилася. Уявіть, якщо ми викладемо на прилавки магазинів хліб по 40 гривень за кілограм, абсолютно натуральний най-най вищої якості. Хто його купить? Якщо зробимо подібний крок, то звузимо, до того ж істотно, коло наших клієнтів. Тому доводиться орієнтуватися на кінцевого споживача.
Наведу приклад, хліб Бородинський, знають його всі і люблять. Скажімо, є вимога згідно нового державного стандарту випікання хліба. Щоб виконати державні вимоги я змушений підвищити ціни, бо це додаткові затрати і вони значні. Що я можу зробити? Знизити якість – у жодному разі! Підвищити ціну – не варіант! Можна спробувати зменшити масу, на якихось 100 грамів, покупець це не помітить. Якщо я обираю такий шлях, змушений перейменувати товар, скажімо дописати “новий” – Бородинський новий. Надпис робимо маленькими літерами, покупець не помічає. В таки спосіб ми вигадуємо як зробити так, щоб дотриматися стандартів, не знизити якість і не підвищити ціну. Наша робота це постійний креатив і боротьба за любов покупця.
