11 вересня у запорізькому «Незламному Хабі» відбувся творчий вечір «Музика незламних сердець», де зібралися понад сотня ветеранів, військових та їхніх рідних. Разом з платформою його організували Департамент з питань ветеранської політики ЗМР за підтримки Українського культурного фонду. Головною подією стала презентація нового музичного альбому про Запоріжжя від команди «Культурних сил», який представив Юрій Іваськевич — заслужений артист України, колишній соліст Запорізької філармонії, а нині — ветеран із позивним «Паваротті». Після важкого поранення він повернувся до музики, змінивши академічні сцени на госпіталі, а закордонні тури — на виступи перед побратимами.
Журналісти Inform.zp.ua побували на події та поспілкувалися з музикантом про створення пісень в умовах війни та виступи у шпиталях.
«Я звик до цього ритму. Якщо розслаблюся — не знаю, чим це закінчиться»
Життєвий графік Юрія Іваськевича сьогодні навряд чи можна назвати розміреним чи спокійним. За його плечима — бойовий досвід, важке поранення, ампутація, а тепер — постійні роз’їзди з концертами «Культурних сил». На питання, звідки він бере енергію жити в такому темпі, ветеран відповідає прямо: це його спосіб триматися на плаву.
«Я вже не військовий, але до цього графіка звик. Якщо я зараз розслаблюся, маючи таку інвалідність, я не знаю, чим це може закінчитися, — зізнається артист. — Пенсія в мене є, на шматок хліба вистачає. Але коли ти вийшов у цей ритм, життя з тебе б’є ключем. Інколи втомишься так, що ледве стоїш, але, як казали мої батьки — зате будеш добре спати».
Зараз Іваськевич частіше виступає не за кордоном (останній рік поїздок до США не було, більше турів Європою), а саме в Україні — для ветеранів, поранених бійців у шпиталях. Він переконаний, що під час війни мистецтво не має права чекати на ідеальні умови великих залів.
«А для чого мистецтво і для кого воно потрібне, якщо ти будеш сидіти і чекати тільки великої сцени? Часи змінилися. Війна в країні. Людей треба підтримати. Якщо ми, люди мистецтва, цього не зробимо, хто їх підтримає? Нехай я буду маленькою зіркою. Я приїхав і щиро виступив. Я бачив відгук в їхніх очах. Це головне».
Маючи досвід виступів у США та країнах Європи, Юрій зізнається: співати перед українськими військовими, особливо тими, хто проходить реабілітацію, емоційно та професійно набагато складніше. Закордонний глядач може просто проігнорувати невдалий виступ, тоді як побратими гостро відчувають будь-яку фальш.
«Тут, якщо ти нечесний з ними, якщо ти брешеш, вони можуть тобі нічого не сказати. Але це може бути образа. А я собі такого не пробачу. А там людям байдуже: “О, класно” або “Погано, не буду слухати”. Тому тут складніше. І вони тебе розуміють з півслова. Якщо ти погано співаєш — краще не берися, займайся іншою справою».
Такі зустрічі для бійців — це не просто концерт, а можливість відчути єдність, обмінятися новинами та отримати емоційну розрядку. Юрій називає це «обміном інформацією та життям», після якого в усіх залишається гарний настрій і бажання рухатися далі. При цьому сам артист після таких виступів часто залишається повністю виснаженим.
«Буває, я на наступний день ледве встаю, тому що віддача колосальна. Прийшов, щось перекусив і впав спати, бо на 100% виснажений. Але настрій у мене гарний, я хочу жити і рухатися далі».
Цей внутрішній «заряд» сформувався у нього ще змолоду. Іваськевич зізнається, що навіть у стані крайньої втоми ніколи не дозволяє собі нести глядачам негатив.
«Я не маю права передавати людям поганий настрій. Кому яка різниця, що в мене сталося? Якщо геть погано — не виходь на сцену. А вийшов — вдар так, щоб усі зрозуміли, хто перед ними».
«Голос Форпосту»: як народжувався альбом про Запоріжжя
На концерті у Запоріжжі пролунали п’ять композицій із нового альбому, який команда створила цього літа. В його основі — тексти та музика авторства гітариста з позивним «Пет» (Pat Sevenproof), який також родом із Запоріжжя. Виступ музиканти розпочали із пісні про побратимів, чим дуже розчулили глядачів.
Ідея альбому витала у повітрі ще з минулого року, але активна робота розпочалася на початку цього літа. Процес створення був справжньою командною роботою «Культурних сил».
«Пет засів з гітаристом Сашком, підключалися й інші хлопці з “Культурних сил”. Інколи Пет казав: “Ось така тематика, є мелодія, треба правильні слова”. Я поїхав у відпустку, приїжджаю через два тижні, а вони кажуть: “От тобі подарунок, цілий альбом, 10 пісень”. Потім я дещо редагував, переписував слова під себе, ми радилися, щось змінювали».
Для прем’єри у Запоріжжі обрали п’ять треків, які концептуально найкраще вписувалися у формат вечора та доповнювали вже відомі слухачам композиції Юрія. Окрім Іваськевича, для гостей виступали й інші музиканти: звучав український фольклор, авторські композиції та навіть мелодії на губній гармоніці. Особливо глядачам запам’яталося ліричне виконання хіта It’s My Life на скрипці від Сергія Руднєва.
Шлях до великої сцени: скрипка, 110 гривень та чотири роботи
Музика завжди була невід’ємною частиною життя Юрія. У його родині, родом із Франківщини, співали всі. Тому рішення піти до музичної школи у другому класі було природним.
Згодом був вокал, навчання у Мелітопольському музично-педагогічному університеті (де він співав з першого курсу і допомагав старшокурсникам здавати державні іспити) та приїзд до Запоріжжя. Його працевлаштування до Запорізької обласної філармонії у 1998 році відбулося блискавично: він просто зайшов, заспівав кілька народних пісень і одразу отримав місце із зарплатою 110 гривень. Того ж дня він влаштувався ще на одну роботу, а загалом паралельно працював у чотирьох місцях, включно зі співом у церкві, щоб забезпечити дружину та маленького сина.
Сьогодні син Юрія працює в IT-сфері, бо, за словами батька, «знає, який це важкий хліб — бути музикантом».
«Люди не завжди розуміють, як важко це все дістається. Коли ти виходиш на сцену, здається, що все легко, ніби від народження так дано. Ніхто не знає, що для того, аби вивчити гімн Великої Британії чи Франції за кілька днів до поїздки, треба витратити купу часу».
Попри всі випробування, Юрій Іваськевич продовжує свою місію. Сьогодні він не лише присвячує творчість рідному Запоріжжю, а й підтримує моральний стан бійців на фронті та в госпіталях, привозячи їм свою музику та нові видання від «Культурних сил».
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️