Навесні 2026 року в РФ презентували черговий навчальний підручник “Суспільствознавство”. Нічого цікавого, якби не те, що підручник був написаний під редакцією заступника голови ради безпеки РФ, апологета війни в Україні Дмитра Мєдвєдєва і за ним будуть навчатися українські діти. За даними пропагандистських медіа, зокрема ТАСС, Мєдвєдєв виступив як головний редактор підручників з суспільствознавства для 9, 10 і 11 класів. За цими книжками учні в РФ почнуть навчатися вже з вересня 2026 року: російський мінпросвіти включив його до федерального переліку підручників у квітні. Ці ж книжки поїдуть на ТОТ, в тому числі, Запорізької області, у школи, де навчаються українські діти.
Наприкінці травня ця книжка, “Суспільствознавство 9 клас”, з’явилася в російських пабліках у вільному доступі. Регіональна представниця Інституту масової інформації в Запорізькій області її знайшла і почитала. Крім того, що карта РФ на початкових сторінках підручника повністю включає в себе чотири українські області, причому, Запорізька має обласним центром нині окупований Мелітополь, там є багато страшного. Страшного, бо вся маячня про велич Росії, гегемонію Заходу і неонацистів в Україні послідовно вкладається в голови українських дітей, які вже п’ятий (і дванадцятий) рік є головними об’єктами російської пропаганди.
Що з підручниками?
У грудні 2024 року окупанти заявили, що закупили понад 181 тисячу російських підручників для школярів тимчасово окупованої частини Запорізької області й повністю закрили потребу в підручниках, витіснивши всі українські підручники, за якими навчалися школярі. Як повідомляв ІМІ, ці підручники надрукували виключно для використання на ТОТ і ними до цього ніхто не користувався. Окупанти також створювали підручники саме під тимчасово окуповані території. Наприклад, у минулому році вони писали “єдиний навчальний посібник з історії Донбасу і Новоросії” з розповідями “про регіональну історію ДНР і новодоєднаних територій”, в тому числі Запорізької і Херсонської областей. Між іншим, з вересня 2025 року на ТОТ заборонили в школах на окупованих територіях вивчення української мови.
Ще раніше, у 2023 році, російські окупанти забезпечили освітні заклади ТОТ Запорізької області підручниками з “новітньої історії” – “Історією Росії” від міністра культури РФ Владіміра Мединського. Там вже був розділ про “СВО” (повномасштабну війну проти України. – Авт.), “український неонацизм”, “ультранаціоналістичну державу Україна” і загиблих російських окупантів. Мединський також розробив та випустив підручники з історії і для 6 класів: “Історія середніх віків” та “Історія Росії IX – поч. XIV ст.”.
До слова, за підручник з історії для 11 класу “Історія. Історія Росії. 1945 рік – початок XXI століття” у травні 2026 року Мединський в Україні отримав 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна – за виправдовування збройної агресії РФ проти України та зазіхання на її територіальну цілісність.
Втім на п’ятий рік окупації дітей на ТОТ чекає чергова порція викривленої історії подій, контекстів і цінностей, бо Мединський – керівник авторського колектива і цього підручника.
Суспільствознавство двох “М” як поле для пропаганди
Підручник “Суспільствознавство” для 9 класу від Мединського і Мєдвєдєва був підписаний до друку 7 травня 2026 року. Його наклад невідомий: у вихідних даних ця інформація просто пропущена. Видавець – російське ТОВ «Просвєщєніє-Союз», зареєстроване в Москві, яке друкує навчальну, розвиваючу та науково-популярну літературу. За інформацією пропагандистського “Правміра”, російське мінпросвіти саме попросило Мєдвєдєва стати редактором. Він особисто перевіряв текст, залишав зауваження та редагування на сторінках. Ці пропозиції, говорять пропагандисти, врахували не лише у підручниках, а й у нових шкільних програмах.
Підручник має п’ять розділів. Мабуть, найнеадекватніший з точки зору зв’язку з реальністю – це розділ “Росія на шляху до майбутнього”. Підручник, за описом, “сприяє формуванню громадянської позиції, правової грамотності та соціально-економічної компетентності учнів, допомагає розвинути критичне мислення та навички аналізу соціальних явищ, готує школярів до осмисленої участі в житті суспільства та усвідомленого вибору життєвого шляху”.
Судячи зі змісту підручника, “громадянська позиція і правова грамотність” це, зокрема, вважати, що:
“акція «Георгіївська стрічка» розпочалася у 2005 р. і набула загальнонаціонального розмаху. Особливим змістом вона наповнилася з 2014 р., коли стала символом захисників російської мови та ідентичності у їхньому протистоянні з неонацистами в Україні та у Прибалтиці. За георгіївську стрічку там виписували штрафи, її намагалися зірвати, за неї могли побити і навіть вбити” (с. 32);
“усі «кольорові революції» («революція троянд» у Грузії 2003 р., «помаранчева революція» в Україні 2004 р., «тюльпанова революція» у Киргизії 2005 р. та інших.) та громадські заворушення останніх десятиліть відбувалися з активним використанням соціальних мереж та месенджерів. Тому втрата контролю за інформаційним простором сьогодні рівносильна втраті суверенітету держави. Протистояти інформаційній агресії непросто. Основою такого протистояння є традиційні цінності, моральні та релігійні основи нашого суспільства” (с. 46);
“це Росія, наша чудова батьківщина. У різні періоди своєї довгої історії вона називалася по-різному: Русь, Руська земля, Московська Русь, Російська імперія, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Російська Федерація” (с. 217).
Загалом у підручнику згадок про Україну мало. За даними видання NV.ua, у російських шкільних підручниках заборонили використання цих слів: по прямій вказівці редакції “Просвєщєнія” не повинні згадуватися, зокрема, “Київ”, “Україна” і похідні від них. Тому Русь в підручнику Мєдвєдєва і Мединського – просто Русь. Україна згадується тільки тричі: там, де за “георгіївську стрічку можна вбити”, де була “помаранчева революція” і де “зміна політичних режимів у сусідніх з Росією країнах за допомогою так званих кольорових революцій закономірно призвела до появи антиросійського, агресивно-націоналістичного режиму України, який поставив своїм завданням повне знищення російської мови, культури, спільної пам’яті та історії” (с. 226).
При цьому, серед прикладів в частині про унітарні держави (с. 62), до яких належить і Україна, її назви немає. Власне, заперечення суб’єктності нашої держави – один зі стратегічних напрямів російської пропаганди. Зате в прикладі-переліку унітарних держав є Білорусь, Казахстан і Китай.
Про окупацію українських земель, навіть у парадигмі російської пропаганди про “історичні землі” чи “Новоросію”, у підручнику для 9 класу також не йдеться. Єдина згадка про окупацію частини Запорізької області міститься на с. 57 у розділі “Держава”, де говориться про розміщення гербу РФ на стелі в окупованому Мелітополі Запорізької області.
Зате чого багато – так це російської величі. Підручник просто рясніе “великим”. “Велика історія, багата і самобутня культура”, “велика держава”, “велика багатонаціональна країна”, “велика спадщина”, “велика людина”, “великі російські поети”, “великі географічні відкриття”, “велика Росія”, “ символ влади та величі двоголовий орел”, “одна з найвеличніших держав світу”, “найвеличніша історико-культурна спадщина”, “наша держава, наша країна — одна з найвпливовіших на планеті” тощо – і так по всьому підручнику.
Є в підручнику і про релігію. І, як обов’язковий елемент, про патріарха російської православної церкви (РПЦ) Кирила, який благословляє на війну з Україною всіх охочих. Втім, його фото розміщено не в підрозділі “Релігія”, а безпосередньо у першому розділі підручника про те, “як влаштовано суспільство”.
Війна як шлях у майбутнє
Руки ж Мєдвєдєва і Мединського найбільше відчуваються в останньому розділі “Росія на шляху у майбутнє”, який розділяється на дві частини: “Росія – країна можливостей: технологічний розвиток і суверенітет” і “Росія у багатополярному світі”.
У частині про технологічний суверенитет старшокласникам розповідають про “незаконні санкції, що вводяться країнами проти Росії”, абсолютно ігноруючи базові закони причинно-наслідкового зв’язку і не згадуючи про агресію, розв’язану РФ проти України.
До речі, слово “війна” у підручнику для дев’ятикласників згадується у таких контекстах: “Велика вітчизняна війна” (10 разів), інформаційна війна (7 разів), холодна війна (2 рази), Перша світова війна, Друга світова війна, Семирічна війна, Кримська війна, Північна війна, санкційна війна, релігійна війна, громадянська війна, просто війна, інші війни [і битви за Росію]. Навіть так зване СВО, яким Росія називає повномасштабне вторгнення в Україну, згадується у підручнику лише раз, серед переліку організацій, на які треба рівнятися. Ніби війни, яку РФ веде проти України з 2014 року, немає і ніколи не було.
Зате в цьому розділу найбільше згадок про “гегемонію”, яка звучить, мінімум, 13 разів. “Всесвітня гегемонія”, “абсолютна гегемонія”, “світовий гегемонізм”, “військово-політична гегемонія США і НАТО”, “американська гегемонія”, “гегемонія однієї ідеї”, “гегемонія Заходу” – все це ляже в голови українських дітей на окупованих територіях, як і “історичний анекдот” про диктатора і вбивцю мільйонів Йосифа Сталіна.
Згадуються у підручнику і “нацисти”, також в контексті “гегемонії”, як, приміром, тут: “Наша країна не допустила гегемонії у західному світі однією держави, протистоїть і наполеонівській Франції, і імперіалістичній Британії, і кайзерівській, а потім нацистській Німеччині”.
Також говориться у розділі, виключно у негативному контексті, про “еліти”. Знову у контексті “гегемонії”: “Західні еліти намагаються зберегти гегемонію за рахунок гальмування розвитку інших цивілізацій, проголошуючи необхідність так званого “стримування”.
І у контексті “традиційних цінностей”: “І в самих західних країнах нові еліти активно підривають традиційні цінності для того, щоб утримати у своїх руках владу”. Йдеться про “спроби розкласти і дискредитувати цінності, що підтримують єдність суспільства”. Головні цінності, за підручником, це сім’я і патріотизм і Росія “захищає традиційні цінності, які виявилися відкинуті західними елітами”.
Як це сприймати нормальним дітям – невідомо. Лексика цього пропагандистського сміття доволі складна навіть для дорослої людини. Втім.
Країни Європи в підручнику називають узагальненим словом “Захід”. У підрозділі “Проблеми на шляху до майбутнього” саме він є головною причиною тих самих проблем. Все європейське, тобто “західне”, навязується дітям як вороже, неприйнятне і навіть збочене.
По суті, автори підручника заявляють про економічну агресію проти РФ, “фінансовий грабіж”, валютну гегемонію, військову експансію та інтервенцію, руйнування “традиційних цінностей”, нав’язування світу “чужих та руйнівних для суспільства цінностей”, таких як одностатеві шлюби та “прагнення впровадити у свідомість людей думку про можливість зміни біологічної природи людини”. Також у підручнику говориться про “пропаганду псевдонауки”, куди відносять “гендерні дослідження” та “трансгуманізм”, називаючи це “ідеологізованою псевдонаукою”, мета якої – “уповільнити розвиток інших країн”. При цьому, цитуємо підручник, “Росія не вважає себе ворогом Заходу та сподівається, що західні держави усвідомлюють безперспективність своєї конфронтаційної політики”.
Весь цей заміс пропаганди і спотворених суджень фіналізується набором згадок про російського диктатора, президента РФ Володимира Путіна. Він згадується в підручнику з десяток разів. Наприклад, з історією розмови зі школярем про те, що “кордони Росії не закінчуються ніде”, або пафосними цитатами на кшталт “Ми обов’язково маємо зберегти душу Росії, нашого багатонаціонального та багатоконфесійного народу”.
Підручник “Суспільствознавство” для 9 класу – один із багатьох, який перепрошиває свідомість українських дітей на окупованих територіях. Ненависть до “неонацистської” України” і “гегемонічного Заходу” – частина цієї перепрошивки. Він – класичний інструмент російської пропаганди, який містить базові наративи: заперечення суб’єктності України як держави, створення образу ворога з України і Європи, роздмухування величі РФ, прославлення диктатури і агресії як ключового принципу домінування. Цей підручник цілеспрямовано створений для насильницького впровадження ідеології “руського міра” серед української молоді на ТОТ, який формує ненависть до всього, що є “не Росія”. І поки що це страшна даність п’ятого року повномасштабної війни.
Наталія Виговська, регіональна представниця Інституту масової інформації в Запорізькій області