Ми продовжуємо серію інтерв’ю з молодими артистами, які взяли участь в сонграйтерському КЕМПі 2.0 На її основі. Це третє інтерв’ю – зі співачкою, яка декілька разів намагалася підкорити сцену пісенних талант-шоу і винайшла власний стиль – «каваї-бейс». Чому Alice Change змінила емоційно важкий рок на веселі пісні та яку роль у цьому зіграв сонграйтерський кемп.
Рандомні факти про Alice Change:
- виїжджала з Донецька вже під час тимчасової окупації;
- єдина веганка у родині;
- має спільноту в телеграм-каналі та власний мерч;
- вчилася співати заново;
- має 4 записані альбоми;
- грає на укулеле, гітарі й фортепіано;
- має філологічну та музичну освіту;
- полюбила k-pop ще до його популярності в Україні.
– Чому ви обрали для себе сценічний псевдонім Alice Change? Яку історію він приховує?
Я придумала його ще в дитинстві. Люди думають, я скопіювала з назви американського гурту Alice in Chains, часто порівнюють, але прикол у тому, що в дитинстві я не знала про цей гурт. Я не виховувалася на рок-музиці, більше слухала попсу і Alice я назвалась, тому що в дитинстві дуже любила фільм «Сутінки». Там є персонажка Alice і я всюди так назвалась: у всіх соцмережах, на фестивалях, аніме-фестивалях, а потім ще трошки підросла і подумала, що Alice багато, а треба щоб мене щось виділяло серед інших. І якраз тоді я дуже любила і зараз люблю Майкла Джексона, а він постійно казав: «music can change the world» – музика може змінити світ. І я подумала: «ну я ж хочу міняти світ своєю музикою, хочу міняти людей на краще», і тому взяла ще другу частину – Change. Так цей псевдонім і залишився зі мною. Сhange передбачає, що я міняюсь і це прикольно вкладається в сам концепт цього імені. Люди мені іноді пишуть, що я не маю відповідати на коментарі хейтерів і показувати якусь грубість, бо я руйную свій образ. І в цей момент я думаю: «А який образ? У мене немає образу, я така і є». Все, що люди бачать, чують у піснях, це завжди я.
– Ви дуже активно ведете свої соцмережі, але створили ще й Telegram-канал. Чим ви ділитесь у ньому зі своїми підписниками?
Він створений для моїх прихильників. Просто я дуже багато займаюсь овершерингом. Я можу розказувати взагалі про все, що в мене сталось, кожну секунду свого життя. Але я зрозуміла, що в соцмережах не всі хочуть так багато інформації про мене бачити. Тому створила більш приватну спільноту, щоб там найближчі фанати були – для тих, хто хоче знати більше, наприклад, яку я п’ю каву чи який у мене кіт. А Instagram залишила для більш офіційної інформації.
– Ваш виїзд з рідного Донецька пов’язаний з тимчасовою окупацією міста російськими військовими чи були й інші причини?
Співпало два фактори: перший – війна, а другий – кастинг на «Голос країни». Взагалі я закінчила Донецьке музичне училище (за фахом оперний спів) вже в окупації, у мене навіть диплом не українського зразка. Думала, що все скоро закінчиться, тому не стала переводитись, вирішила закінчити хоча б училище. А потім у 2016 році побачила оголошення про кастинг на «Голос країни» і що там в журі Джамала. Я її обожнювала й обожнюю досі, вона для мене ідеал вокалу. І я поїхала – пройшла раптово, була на сліпих прослуховуваннях, так і залишилася в Києві.
– Чи брали ви участь в інших талант-шоу або подібних проєктах, крім Голосу?
У X-Factor, але мій виступ не увійшов до ефіру, і слава Богу, бо там трошки кринж був. Це вже після Голосу, десь у 2018-му. Якщо подивитись, я там співаю зовсім по-іншому, на тому Голосі країни, неправильно. У мене була неправильна база, завалений тембр, така напіврадянська незрозуміла якась постановка голосу, бо з дитинства мене неправильно вчили вокалу. І я пішла займатись вокалом з нуля. На X-факторі я вже хотіла показати результат. Він був ще не ідеальний, гірше ніж те, що я зараз можу співати, але тоді я думала: «О, це буде епічно. Прийти і показати, що у мене вже позиція вокальна зовсім нова». Але там мене намагались виставити фриком, зіграти на темі веганства, це такий жах був. Дуже добре, що мій виступ вирізали.
Зараз іноді я беру уроки у різних вокальних педагогів, враховую їхні поради. Вдома потім сама репетирую, займаюсь і намагаюся якось покращити навички, ну, або тримати себе просто в формі.
– У вас чимало відеоробіт, очевидно, що для вас відео має значення. Чи вважаєте ви, що молодим виконавцям варто вкаладтися у відеоряд?
Ой, так, кліпів багато. Напевно я занадто переймаюсь відеорядом. Мені здається, що артистам-початківцям це не дуже потрібно, бо це не дуже працює на аудиторію. Але мені завжди хочеться залишити щось на пам’ять, хочеться банально через 20 років дивитись, якою я була і які гарні відео робила, як я поводилася в кадрі, це дуже цікаво. Іноді хочеться передати вайб пісні через відео. Просто шкода, що це величезні кошти, тож не виходить постійно робити. Тому роблю, що можу фінансово.
–Зараз ви працюєте у форматі електронної музики, тож частіше виступаєте одна чи запрошуєте музикантів?
Зараз через те, що виступів мало, я сама виступаю. Вже просто не потрібен повний склад. У мене є саундпродюсер і ми з ним пишемо музику. Він і на гітарі грає, якщо треба щось живе додати, але здебільшого у нас електронна музика.
– Назвіть те, що вас найбільше мотивує продовжувати співати?
Мені подобається любов аудиторії, напевно. Я кайфую найбільше не від процесу написання, а від післясмаку. Тобто, коли уже слухають люди, пишуть, як їм подобаються мої пісні, коли на виступах співають зі мною, подаруночки дарують, просять автографа, пізнають на вулиці. От заради цього я і продовжую старатись, щоб отримувати любов людей.
– Чи є у вас пісня-талісман, яка мотивує продовжувати писати пісні навіть у найтемніші часи?
Напевно, це пісня Майкла Джексона – Keep the Face (Продовжуй вірити). Там композиція про це: продовжуй, давай не здавайся, тобі просто треба вірити. Працюй, працюй. І я її часто слухаю, коли в мене руки опускаються. А опускаються доволі часто. Я дуже близько до серця все сприймаю. Як тільки щось на те, один негативний коментар або якесь видання не згадало мій реліз – все, відразу думаю: «Ну все, мене ніхто не любить». У крайнощі впадаю.
– Ви з самого дитинства захоплюєтеся музикою? Які популярні виконавці вплинули на ваш музичний смак?
Думаю, так. Я багато слухала музики з дитинства, дивилася на поп-зірок типу Крістіни Агілери, Брітні Спірс, Бейонсе. Дуже мріяла вирости, стати такими, як вони. Потім у віці 14-15 років я захопилась азійською музикою, кейпопом. Коли це ще не було модно, і не було ніяких BTS, і всі тільки сміялися наді мною, що я своїх азіатів слухаю. Я дуже захоплювалася цією музикою і мріяла, що і я буду так танцювати. Потроху втілюю свої мрії у життя. Це дуже круто, коли йдеш до своєї мети.
– Що стало внутрішнім поштовхом до зміни стилю і чи отримали ви бажаний результат?
Я завжди намагаюся просто знайти себе, бо у мене висока мета, великі амбіції. Бути в андеграунді – мене не влаштовує. Я хочу, щоб музика була моєю основною діяльністю, бо я ще працюю на звичайних роботах, та мені хочеться займатись тільки музикою і бути професійним музикантом. І хоча рок-музика подобалася багатьом, та й із прослуховуванням все було нормально, але цього все одно було мало у порівнянні з тим, чого я хочу досягти. У нас, на жаль, можна по пальцях перерахувати дійсно відомих рок-музикантів, які досягли такого рівня, щоб уже і на телебаченні бути, і збирати величезні майданчики. Тож я зрозуміла, що у мене якась стагнація почалась, розвитку далі нема, треба робити щось більш легеньке, більш популярне. Раніше в мене доволі емоційно важка музика була, я зовсім не вміла писати позитивну музику. І взагалі в мене не було позитивних емоцій якихось, щоб про них ще й співати. Але в той момент, коли я думала, що робити, в який жанр мені йти, я поїхала на кемп музичної платформи «На її основі». Подала заявку, хоча досвіду такого у мене не було раніше. Поїхала і там знайшла цей новий жанр, нове звучання. Якось дуже гладенько все було, класно і весело. Я взяла відпустку вперше з початку повномасштабки і тільки музику робила тиждень. Це прямо мрія кожного музиканта, напевно.
– Чи пам’ятаєте ви момент, коли вирішили подати заявку на участь у сонграйтерському кемпі і як ви взагалі про нього дізналися?
Мені трапилось в Instagram оголошення про набір, я якраз бачила уже перший кемп, у якому Юля Юріна була менторкою. Ми з нею знайомі і підписані одна на одну, тож я бачила, як вона транслювала сторіс, як учасники пишуть пісні. Я тоді думала: «Боже, ніколи в житті. Я ніколи так не зможу, це просто стрес. Тиждень сидіти з незнайомими людьми, якісь завдання виконувати, це неможливо». Але коли побачила оголошення, щось підказало мені, що треба подати заявку, що все одно нема що робити і хочеться писати, хочеться щось робити. Так і вирішила податись.
– Ваші очікування від кемпу виправдались у повній мірі, чи якісь задуми не вдалось реалізувати?
Було краще, ніж я очікувала, прямо було дуже класно. Власне, я там і навчилася писати веселі пісні, бо до цього у мене тупо блок був. Я не знала, як люди про хороше пишуть. І раніше у мене був невеликий досвід роботи в команді. Я зазвичай писала пісні сама, а потім уже доопрацьовувала з іншими людьми. А тут ти сидиш з командою і працюєш, мозковий штурм у вас і треба разом якось співпрацювати, і це так добре на мене подіяло, що ідеї вилітали, і тексти нормально писались на позитивні теми. Єдине, що я не встигла, це попрацювати з усіма менторами, з якими хотіла. Зате після кемпу я написала пісню з одним із них – з Олександром Мусевичем. І саме знайомство на кемпі мене надихнуло звернутися до нього.
– У високому ритмі життя як ви відпочиваєте і чи знаходите час на хобі?
Взагалі у мене є проблема: я не вмію відпочивати і постійно, коли чимось займаюсь, я собі ставлю питання: «А яку користь воно мені принесе?». Якщо ніякої то я не буду цим займатись. Мені важко займатися чимось, крім того, що дає мені користь. Недавно почала джорналінгом займатись: клеїти в блокнот всякі упаковки від цукерок і тому подібне, і хоч трошки навчилася відпочивати, щось робити руками. Але рідко вдається знайти час для цього.
– Як ви проводили вільний час, перебуваючи у кемпі?
Зазвичай весь день ми писали музику до вечора, а потім у нас був спільний відпочинок: ми гуляли разом, були в бані. Що мене вразило, так те, що в кемпі було повноцінне веганське харчування, тобто готували повноцінні страви, наприклад, веганські голубці. Це було дуже приємно. Тому ми там не тільки відпочивали, а ще й добре харчувались.
– Кемп залишив по собі різні спогади, поділіться найтеплішим та найяскравішим із них?
Коли Катя Павленко поділилася зі мною веганською ковбасою. І коли, здається, на другий день кемпу ми зробили пісню «Карамельна любов», і всі потім танцювали ввечері під цю пісню, кайфували. Це я прямо запам’ятала, бо всі були в шоці. Це дуже електронна музика і ніхто не очікував, що я таке буду співати. Було приємно, що людям сподобалось.
– У такий тісній співпраці могли зародитися нові творчі проєкти. Чи підтримуєте ви зараз зв’язок із кимось з учасників?
Я би сказала, з усіма. Рома CryBye, з яким я робила «Карамельну любов», працює зі мною й зараз, він став моїм саундпродюсером. І останній альбом ми з ним записали, і зараз нову музику робимо. З усіма артистами постійно бачимося всюди, куди б я не пішла. А ще у нас є спільнота, загальний Telegram-чат.
– Під час перебування у кемпі учасники виконували багато завдань.Чи були емоційно складні моменти або не дуже цікаві для вас завдання?
У перший день мені ще було дуже незвично. І так вийшло, що попалась мені якраз Катя Павленко як менторка, і я хотіла з нею щось круте зробити, але ідей не було, і я трохи панікувала. Не дуже вдалою у мене пісня вийшла в той день, і вона в результаті не зарелізилася. Був ще один день, коли ми робили озвучку гри: і музичку, і всякі звучки: коли персонаж ловить бонус або падає, тобто весь комплект звуків. І це було насправді дуже цікаво, але мені це не дуже потрібно, скажімо так. Я в той день думала: «Блін, я би могла сьогодні ще одну пісню написати, а ми витратили день на оце». Але було весело.
– Чи здобули ви для себе якісь нові практичні навички під час перебування у кемпі?
Я навчилась працювати в команді і зараз, здебільшого, так ми і працюємо: я приїжджаю до саундпродюсера, ми прямо на місці починаємо щось накидувати, експериментувати. Раніше я так не могла, мені люди скоріше заважали, ніж допомагали. Мені треба було усамітнитися і писати. А зараз уже я навчилася швидко писати і тепер я можу швидко з демками впоратись. І писати позитивні пісні.
– Повернувшись додому з новим стилем, чи одразу ви занурились у роботу над позитивни піснями?
Я відразу зв’язалась з Ромою і кажу: «От у нас “Карамельна Любов” така прикольна вийшла і всі кажуть, що я прямо знайшла себе. Так давай ми тоді спробуємо ще таких пісень написати, щоб зрозуміти – чи це була випадковість, чи правда воно мені так личить». І ми відразу зробили трек «Bumble-Tеа», у нас тоді вийшла демка, ще «Таро-паті» – всі пісні, які потім увійшли до мого нового альбому. І вийшло класно, і ми швидко так робили, прямо як на кемпі. І Рома якось читає мої думки. Я тільки кажу: «От тут якась нотка не та», він: «та я вже поправив», і це для мене ідеально, бо я реально дуже нетерпляча. Люблю, коли люди просто знають, що робити. Я перейшла на лейбл «Pomitni».
– На яких платформах вас можна побачити, почути?
На всіх: Spotify, Apple Music, Deezer, YouTube Music, просто YouTube. TikTok.
– Веденню якої соцмережі ви приділяєте найбільше часу і яким контентом наповнюєте профіль?
Найчастіше в ТікТоці викладаю щось. Я собі просто поставила мету – старатися кожен день по одному відео викладати, щоб підтримувати активність. Тому купу всього знімаю, викладаю: і пісні, і розпаковка, і щось розмовне, щось цікаве намагаюсь робити.
– Чи порадили би ви брати участь у кемпі тим, хто думає про це, але сумнівається?
Звичайно треба йти, це навіть банально просто весело, ще й буде багато нових пісень, знайомств і новий досвід. Якщо людина, яка оце сидить вдома, боїться до людей вийти, отримала там кайф, то, напевно, майже будь-яка людина його там отримає.
Фото з особистого архіву Alice Change та з архіву кемпу
Читайте також:
- «Я хочу бути просто щасливою» – співачка Yosyaa про пошук своєї ніші в музичній індустрії та вплив сонграйтерського кемпу на проєкт.
- «Можливо все, просто треба хотіти і бути в правильних умовах»: музикантка Ксенія Костіна про відчуття музики та експерименти під час участі у сонграйтерському кемпі
📢 Inform.zp.ua створює спільноту тих, кому не байдуже Запоріжжя. Ми щодня працюємо, щоб ви першими дізнавалися важливі новини та знали правду про події в регіоні. Якщо вам важлива наша робота — долучайтеся до монобази та підтримуйте редакцію за посиланням ❤️