Всі будівлі шкіл та дитячих садків Степногірської громади Запорізької області зруйнувані російськими військовими. Одна зі шкіл перебувала під тимчасовою окупацією разом з учнями. Втім, у 2026 році громада продовжує освітній процес.
Як освітянам вдалося відновити навчання у прифронтовій Степногірській громаді, розповіла журналістці Inform.zp.ua начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Ольга Тарасенко.
– Який був рівень освіти у Степногірській громаді до початку повномашстабного вторгнення?
– До повномасштабного вторгнення на території Степогірської селищної ради функціонувало чотири заклади загальної середньої освіти. Це були дві школи в селі Приморському, одна школа в селищі Степногірськ, і одна школа в селі П’ятихатки. На той момент в закладах освіти загалом навчалося близько 870 учнів. Навчання відбувалося в змішаній формі навчання. Також на території Степногірської селищної ради функціонувало три дошкільних заклади. Дітей по дошкільній освіті загалом було десь близько 150.
– Як сьогодні організоване навчання дітей зі Степногірської громади?
– З перших днів наша громада була в зоні бойових дій. Ми не хотіли і не мали права ризикувати життям дітей та педагогів. Тому одразу було прийняте рішення призупинити освітній процес в очному форматі. Дошкільні заклади з того часу так і не почали свою роботу. Якщо говорити про загальноосвітні заклади, ми почали працювати дистанційно.
– Коли безпекова ситуація у громаді почала суттєво погіршуватися та було припинено очне навчання?
– Ситуація майже з перших днів була небезпечна. Якщо ми беремо ті населені пункти, розташовані ближче до районного центру, ті ж самі П’ятихатки, то там майже з перших днів вже були загарбники. У березні 2022 року наш директор школи не зміг потрапити до навчального закладу. Тому що це було небезпечно, всюди були окупанти.
Тому було прийнято рішення, звичайно, перевести заклади загальної середньої освіти на дистанційне навчання. Ми розуміли, що комусь небезпечно, тому підлаштовувались.
– Чи були випадки, коли через обстріли учні не могли доєднатися до уроку навіть дистанційно?
– Звичайно були. І зараз є, ситуація навіть в Запоріжжі нестабільна. Тому педагогічними радами в кожному закладі освіти створений алгоритм дій в таких ситуаціях. Вони їх притримуються.
– У якому стані сьогодні перебувають будівлі шкіл Степогірської громади?
– З приводу Пятихатської гімназії у нас достовірної інформації немає, тому що з перших днів туди дістатися було майже неможливо. Знаємо, що на сьогодні будівля П’ятихатської гімназії зруйнована повністю.
Вже впродовж трьох місяців, у нас взагалі немає ніякої інформації по стану будівель в Степногірську. Приморська гімназія «Джерело» теж зруйнована. З приводу Приморської гімназії «Крок», то вона в кращому стані. Всі будівлі закладів загальноосвітніх пошкоджені, жоден з них на сьогодні не може працювати, навіть якщо буде деокупація. Нам потрібно буде всюди капітальні ремонти, а в Степногірську потрібно буде будувати наново заклад освіти.
– Чи були на території громади укриття або пункти незламності, щоб діти мали змогу навчатися безпечно?
– Укриття є лише в Приморській гімназії «Крок». Але воно не було облаштовано, щоб ми могли туди запустити дітей навчатися. Тобто не були виконані всі потрібні норми. Ніхто ж не готувався до такого.
– Чи вдалося евакуювати обладнання, документи та навчальні матеріали з навчальних закладів?
– З П’ятихатської гімназії не вдалося. Староста, яка перебувала там, змогла передати деяку техніку, журнали, військовим або волонтерам на підконтрольну територію.
Степногірськ і Приморське були безпечніші, ніж П’ятихатки. Тому була можливість у директорів і працівників закладів вивести документацію та необхідну техніку. Звичайно, це не стовідсотково. У Запоріжжі не було приміщень, куди б ми могли завести всю необхідну техніку, тому дуже багато втрачено.
Завдяки Запорізькій ОВА, завдяки Василівській райдержадміністрації 2022-2023 роки були дуже активні в плані надання техніки. На сьогодні всі діти, які потребували, забезпечені гаджетами. Тобто це хромбуки, це ноутбуки.
– У якому форматі нині працюють школи Степногірської громади?
– У минулому році ми розглядали варіант виходу на змішане навчання, переглядали заклади освіти в Запоріжжі, а саме підземні школи. Поки що ми навчаємось дистанційно, що буде в 2026-2027 навчальному році, поки що прогнозувати важко.
– Чому не вийшло домовитися щодо навчання у підземних школах?
– Ми написали лист в департамент освіти. Була зустріч з керівницею департаменту. Наше питання розглядалось, але ми претендували на підземну школу, яка знаходиться в Космічному районі. Найбільша кількість дітей знаходиться саме в Космічному районі, тому було прийнято рішення розглядати саме ту школу.
На той момент, коли ми писали лист від селищної ради з проханням виділити нам приміщення, школа ще не була введена в експлуатацію. Мабуть, через це в нас і не вийшло.
– Скільки вчителів продовжують працювати у школах?
– На початок повномасштабного вторгнення в закладах загальної середньої освіти працювало 83 педагогічних працівники. У нас були такі, що залишились на ТОТ. З ними спочатку було призупинено трудові відносини, було запропоновано виїхати.
Сьогодні їх 66. Це пов’язано з тим, що один заклад у нас не працює. І, звичайно, є ті педагогічні працівники, які за кордоном, але не можуть працювати.
– Скільки учнів наразі навчаються у школах Степногірської громади?
– Навчається близько 520 учнів, з них у Запоріжжі – 360. За кордоном близько 40 дітей. І в межах України десь 100-120. Тобто контингент дуже-дуже зменшився. Багато дітей з батьками виїхали на територію України, де більш безпечно. Але все одно більша частина залишилась з нами. Ми сподіваємось, що так воно і буде, тому що наша громада живе, поки в ній є діти.
Зараз у нас активно ведеться робота з приводу учнів майбутнього першого класу, ведеться моніторинг, обдзвонюються батьки. Тому що більшість батьків розглядають лише наші заклади освіти. Це такий патріотизм. Вони знають наших вчителів, директорів і більшість сподівається все ж таки повернутися додому.
За законодавством від п’яти дітей в класі – це відкривається клас за державною субвенцією. На жаль, оплачувати коштами громади ми не можемо. Тому я впевнена, що п’ять дітей в кожній школі ми наберемо. Але, я думаю, що буде навіть більше.
– Скільки дітей зі Степногірської громади пережили тимчасову окупацію?
– Це була П’ятихатська школа, яка з перших днів потрапила під окупацію. На той час це було десь близько 80 дітей. Більша частина, звичайно, виїхала, є і відсоток, який залишився там.
Деякі батьки вирішили своїх дітей перевести саме в наші школи. Близько 20 дітей навчається у нас так, як і інші діти, дистанційно. За три роки вони вже адаптувалися. У нас на початку були запропоновані психологічні сесії.
– Чи є в школах громади учні, які досі перебувають на ТОТ?
– У нас на сьогодні є ще чотири дитини, які знаходяться на тимчасово окупованій території. Це ті діти, які навчалися в П’ятихатській гімназії, які мають змогу навчатися і в українській школі. Вони навчаються в Степногірській гімназії «Відродження» на сьогодні.
Для них дуже лояльні умови, тому що ми розуміємо, яка там ситуація. На уроки вони мають майже не заходять, тому що вони зобов’язані відвідувати заклади освіти там, але це сімейна форма навчання. Це коли діти самостійно опрацьовують матеріал, з ними індивідуально працюють педагоги.
– Якщо діти навчаються дистанційно, чи організовують для них очні заходи в Запоріжжі?
– У нас організовані державні свята впродовж року для дітей громади у незламному хабі в КП «Титан». Ми вже забронювали на рік дати. Ми провели нещодавно День Соборності. Пройшло на ура. Хто вважав це безпечним, долучилися до цього свята. Цього тижня, 20 лютого, ми знову зустрічаємось з приводу увічнення пам’яті Небесної сотні. Цей захід організовує Приморська гімназія «Джерело». І от на таких заходах є комунікація дітей.
Також в рамках програми «Пліч-о-пліч» побудовано співпрацю налаштовану на відпочинок і оздоровлення дітей. У нас за минулий рік оздоровилося 120 дітей. Вони активно відгукуються, їдуть, відпочивають, їх супроводжують обов’язково педагогічні працівники одного з закладів. Це державні програми, це «Артек», західні області та Київська область. Відпочинок забезпечує громада-партнер. Тобто це громада, яка знаходиться на безпечній території. Квитки до місця перебування забезпечує квитками ЗОВА у співпраці з Укрзалізницею.
– Яке майбутнє для освіти у Степногірській громаді ви бачите після завершення війни?
– Ми сподіваємося, що наша кількість закладів освіти не зменшиться, ми робимо все можливе, щоб діти до нас йшли навчатись. У нас навіть є діти, які навчаються як внутрішньо переміщені особи, але не наших громад, це близько 16-20 дітей з інших регіонів. Тобто навіть не наші діти навчаються у нас. Ми сподіваємось, що ця кількість збільшиться.
Звичайно, ми сподіваємось на те, що нашу територію деокупують. Вона частково окупована, але зараз там дуже небезпечно, зараз там активні бойові дії. Ми дуже сподіваємось, що з нашої території загарбників виженуть. Ми не знаємо, чи буде у нас можливість повернутися назад, тому що наші будівлі та домівки майже всі зруйновані. В жодній із них не можливо зараз жити без попереднього капітального ремонту. Але це наша громада, це наші діти. Ми всі між собою дуже поєднані. Те, що пережили наші діти, неможливо описати словами. Ситуації різні, сім’ї різні, території різні, але нас всіх поєднує наша громада, заклади освіти, вчителі.
– Що б ви хотіли сказати наостанок дітям та батькам учнів степногірських шкіл?
– Хочу сказати, що ви, діти, наше майбутнє, надія і найбільша гордість. Завдяки дітям, завдяки родинам, які залишаються з нами, наша громада продовжує жити.
Тому ми бажаємо всім мирного неба, щоб весь цей жах, який зараз відбувається, закінчився. Тримаємося разом, тому що нам ще треба відбудовувати нашу громаду.
📢 Inform.zp.ua працює, щоб ви знали правду. Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя, окуповані території та життя в регіоні. Якщо наша робота важлива для вас, підтримайте редакцію донатом — ваша допомога дозволить нам продовжувати писати для вас! ❤️ Підтримати: за посиланням 👈
Фото Ольги Тарасенко