В новий рік Запоріжжя увійшло всеукраїнським лідером по порушенням прав журналістів в регіонах. Згідно з Барометром свободи слова Інститута масової інформації, в грудні регіоні зафіксували шість випадків перешкоджання законній журналістській діяльності. П’ять із були про Запорізьку міську раду, куди зовсім перестали пускати журналістів. У січні ситуація тільки погіршилася і журналісти перестали мовчати.
Історія про закритість Запорізької міської ради не нова. Мер Володимир Буряк, якого в 2015 році вперше обрали на хвилі потужної підтримки “Метінвесту” і “Запоріжсталі”, одразу демонстрував прихильність до розповсюдженої стратегії холдинга – бути відкритим для “своїх” і максимально закритим для “чужих”. У нашому випадку, до “чужих” потрапили усі медіа і журналісти, які не входили до так званого пулу запоріжсталевських медіа. На початку мерської кар’єри Володимира Буряка до нього, зокрема, потрапили телеканал ТВ-5 (100% власності в ПАТ “Запоріжсталь”), муніципальний телеканала Z, газета “Індустріальне Запоріжжя”/”Панорама”, тоді ще комунальна газета “Запорозька Січ”, ряд no-name онлайн-проєктів. Зараз цей перелік скоротився через політичні проблеми мера і його покровителів, але муніципальний Z і екс-комунальна “Запорізька Січ” продовжують бути вірними друзями нинішнього очільника міста.
Так і склалося, що міський голова демонстрував свою хазяйновитість на безлічі фото і відеосюжетів ручних медіа, а його радники і (екс)радниці, наприклад, тоді продюсерка суспільно-політичних проєктів на ТВ-5, а зараз директорка салона краси Persona Наталія Зайченко, пресслужба і всі-всі-всі оберігали очільника міста від живих контактів з представниками інших медій. Щотижневі пресконференції вели заступники мера, усі коментарі чиновників озвучувалися тільки після узгодженням з пресслужбою, спроби журналістів поговорити з мером, наприклад, під час сесій, зазвичай, завершувалися нічим. Все це закінчилося тим, що в якийсь момент журналісти п’ятнадцяти медій вийшли на мітинг до мерії з вимогою до Володимира Буряка дати пресконференцію, які він успішно ігнорував кілька років. Пресконференцію він так і не дав. Але, так чи інакше, журналісти хоч не мали доступу до міського голови, але частково мали його до інших чиновників, ходили на сесії і засідання постійних комісій, тощо.
Березневий локдаун, схоже, став для мера і його команди просто мрією, що, нарешті, збулася. Тоді, 23 березня 2020 року, і з’явилося рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя, головою якої є міський голова Володимир Буряк. Рішення обмежувало доступ до адміністративної будівлі виконавчого комітета усім, окрім співробітників та адміністративного персонала, депутатів усіх рівнів, керівників виконавчих органів міської ради, працівників управління по забезпеченню роботи ради та технічного персоналу, який працює за договором по обслуговуванню електронної системи голосування “Віче” та забезпечує пряму трансляцію в ефірі. Для журналістів це означало, що їм заборонили заходити до міськради.
Тим не менш, після завершення жорсткого локдауну в усіх нормальних міськрадах доступ до адмінбудівлі поновили, але не в Запорізькій міськраді. Там, посилаючись на все те ж рішення комісії з ТЕБ і НС, зробили стабільно закритими сесії міськрад. Будь-які спроби журналістів потрапити до сесійної зали або хоча б до будівлі завершувалися нічим.
За словами медіаюриста ІМІ Алі Сафарова, такі обмеження – незаконні і є прямим порушенням 171 статті Кримінального Кодекса. Так, посилання на карантин як на законну підставу обмеження доступу журналістів давно недійсне. У березні 2020 року, на початку карантинних обмежень, запроваджених Кабінетом Міністрів України, справді були введені обмеження на відвідування приміщень суб’єктів владних повноважень з боку сторонніх осіб. Однак чинна редакція постанови Кабміну “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” станом на грудень 2020 року вже не містить такого обмеження, окрім загальних вимог щодо перебування в засобах індивідуального захисту, щодо відстані між людьми тощо. Отже, посилання на те, що допуск журналістів у приміщення суб’єктів владних повноважень та на їхні відкриті заходи зумовлений встановленими карантинними обмеженнями, є неправдивим.
В червні 2020 року до Закону України “Про інформацію” були внесені зміни, відповідно до яких після показування документа, що засвідчує професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію на територіях, де вжито адміністративних та медико-санітарних заходів (карантин), крім випадків, передбачених законом. Тобто навіть у разі, коли Кабмін запровадить додаткові обмеження відвідування приміщень суб’єктів владних повноважень через карантин, на журналістів таке обмеження не має поширюватись.
Тож, наголошує медіаюрист Алі Сафаров, якщо міська рада, наприклад, оголошує, що вона тепер не допускатиме журналістів на свої сесії, – таке оголошення не відповідає вимогам закону. І якщо, дійсно, відбудеться факт недопуску журналіста на сесію міської ради, або на відкрите судове засідання, або на будь-який інший відкритий захід будь-якого суб’єкта владних повноважень – це буде протиправною дією, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 171 Кримінального кодексу України “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”.
Однак, судячи з усього, закони для чиновників Запорізької міської ради не є достатньою підставою для зміни своїх незаконних рішень. В грудні, коли міський голова Володимир Буряк знову вступив в права після повторного обрання, чиновники п’ять разів відмовили журналістам у доступі до сесії. Не допомогли ані поліція, ані депутати.
А в січні нового року журналістам зовсім заборонили приходити навіть на засідання постійних комісій, які весь цей час до переобрання мера були відкритими. І чим більше медійники намагалися туди попасти, тим більш впевнено і неадекватно діяли чиновники мерії. Так, 18 січня головного редактора порталу “Гвозді” Богдана Василенка не пропустили на засідання постійної комісії Запорізької міської ради з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення. Його зупинили й не пропускали далі турнікета на першому поверсі міськвиконкому поліцейські та начальник відділу внутрішньої політики Сергій Шулдик. За словами журналіста, його не пустили на засідання через те, що в них немає відповідного розпорядження від Геннадія Наумова, нового секретаря Запорізької міської ради.
Спроба дізнатися у голови пресслужби мерії Андрія Ковальського, про яке рішення йдеться, також провалилася. Керівник пресслужби повідомив регіональній представниці ІМІ в Запорізькій області, що пояснити, про яке розпорядження секретаря Запорізької міської ради Геннадія Наумова йдеться, він не може, як і сказати, з яких причин це неможливо.
А вже через день ще двох журналісток охорона Запорізької міської ради також не пустила на засідання комісій. Про “розпорядження Наумова” вже не йшлося, охоронники, начальниця відділу преси та інформації міськради Діана Семенова, начальник відділу внутрішньої політики Сергій Шулдик, керівник управління внутрішньої політики Владислав Ніколаєв упорно посилалися на рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя. При чому, розповіла одна із журналісток, Владислав Ніколаєв пояснював, що ані зміни до постанови Кабінету Міністрів, ані зміни до Закону “Про інформацію”, ані останні рішення комісії міськради не є обґрунтуванням, оскільки вони не скасовують березневого рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
В результаті, журналістка сайту 061.ua Ельміра Шагабудтдінова і редакторка “Неначасі” Катерина Майборода викликали поліцію. Поліція приїхала, але, за словами журналісток, поліцейські в принципі не розуміли, що вони там роблять і чому вони мають складати заяви про перешкоджання професійній журналістській діяльності.
В цей же день, як мінімум, ще одному медіа відмовили в доступі на засідання комісії. Цікаво, що поки журналісти намагалися потрапити всередину, повз них пройшов чоловік, який представився головою ОСББ. Його пропустили, хоч він точно не входить до переліку осіб, які є в тому самому вже незаконному рішенні комісії з надзвичайних ситуацій.
Юрист ІМІ Алі Сафаров вбачає в такому обмеженні протиправне перешкоджання законній діяльності журналіста. “Будь-які обмеження журналістської діяльності мають базуватися на законі. Посилання на нормативний акт, який втратив чинність, як на підставу для обмеження діяльності журналістів, може розцінюватись як протиправне перешкоджання законній діяльності журналіста, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтею 171 Кримінального кодексу України”, – зазначив він.
Тим не менш. Наразі, повідомляють журналісти, чиновники мерії ще більше згорнули комунікацію і зайняли глуху оборону від журналістів. Наприклад, керівник прес-служби мера припинив відповідати на дзвінки і повідомлення, начальниця відділу преси та інформації міськради за всіма відповідями відправляє писати запити, а адмінбудівля міськвиконкому залишається закритою для журналістів.
Із нової творчості чиновників по захисту себе від журналістів – зловживання законом “Про доступ до публічної інформації”. Так, журналістка 061.ua Ельміра Шагабудтдінова після відмови в коментарі щодо недопуску її на засідання комісій, відправила в міськраду відповідний запит і отримала феєричну відповідь. Зокрема, їй повідомили, що цей журналістський запит – не запит, бо в ньому немає “живого” підпису. Пізніше вона отримала поштою ще одну відповідь, в якій зазначалося, що запитання в запиті про причини недопуску журналістів – це не запитання для запиту, тому його зареєстрували як звернення громадян. А на нього можна відповідати щонайменше місяць. Медіаюрист ІМІ Роман Головенко впевнений, що це – пряме порушення Закону України “Про доступ до публічної інформації”. “Відмова на запит незаконна. Запит стосується публічної інформації і такі дії – це зловживання з боку розпорядника”, – вважає він і рекомендує писати на відмову скаргу в офіс Омбудсмена.
Далі буде. Цього тижня має відбутися чергове засідання сесії Запорізької міськради. Журналісти і журналістки ряду місцевих медій готують колективний позов до мерії і більше не погоджуються з діями мера і його чиновників. А ці дії все більше нагадують давно забуті дні періоду 2010-2013 років, коли усі рішення про роль журналістів в місті вирішував не закон, а любитель розкоші з “золотого офісу” Євген Анісімов, який зараз під вартою чекає рішення суду щодо злочинів того періоду.
Наталія Виговська – регіональна представниця в Запорізькій області”.
Матеріал підготовлено в межах проекту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House
