6 вересня 1931 р. розпочато демонтаж Кічкаського мосту у Запоріжжі, що потрапляв у зону затоплення у верхньому б’єфі греблі. А 6-го листопада 1931 р. міст демонтували, але кілька перемичок ще стирчить.
Як влучно кажуть: руйнувати – не будувати. Майже вісім років будували, а за два місяці зруйнували.
Кічкаський міст світова преса охрестила “восьмим дивом світу”, адже він був найбільшим у Європі та єдиним великим арочним мостом у царській Росії.
Серед будівельників мосту був Лавр Проскуряков – учитель академіка Євгена Патона. Його споруду із заліза за проектом інженера Ф. Лата почали 1900 року.
Наприкінці червня 1902 р. зібрали та випробували пішохідний (нижній) ярус мосту, по якому — з лівого і з правого боків мосту — були тротуари для пішоходів. По середині між тротуарами проходили основні несучі конструкції мосту. Офіційне відкриття мосту відбулося 14 квітня 1904 р., він став доступним для гужового транспорту.
22 січня 1908 р. було відкрито верхній ярус і залізничний рух по мосту. Так почалося залізничне сполучення між Донбасом і Кривим Рогом.
Читайте также: В запорожской полиции сообщили подробности крупного ДТП на въезде на мост Преображенского
Красень – міст був одно арковим. Довжина мосту – 336 м, а довжина прольоту арки склала – 190 м. Відстань від верхньої точки арки до лінії опор — 20 м.
Міст був консольно-балковим, двоярусним (верхній ярус – залізниця, нижній – шосейна дорога), металевим, клепаної конструкції. Ось міст після вибухів 1920-го.
