Все частіше доводиться чути про пересихання колодязів, ставків і навіть річок в Запорізькому регіоні. Одне з останніх гучних повідомлень: пересохла Велика Білозерка – річка, що мала колись 5 метрів глибини. Втрачений обсяг води оцінюють в мільйон тон.
Вже критично відчутна нестача питної води. Журналісти inform.zp.ua шукали відповіді: чому висихають водойми та що можемо зробити, аби не втратити джерело життя? Якщо коротко – багато або ж і все залежить від дій влади та свідомості громадян.
Запорізький степ – майже безводний Крим
Головним джерелом нашого водопостачання є Дніпро. Запоріжжя та розташовані вздовж річки населені пункти забезпечені питною водою. Але в кілометрі від Дніпра починається степ. І решта області – біля 90% території – надзвичайно бідна водними ресурсами.
За кількістю водойм та їх наповненням ситуацію можна порівняти з Кримом, де після окупації і перекриття каналу з материкової частини почався водний колапс.
Запорізькі територіальні громади вже відчувають суттєвий дефіцит питної води. Наприклад, у Вільнянському районі ставок висох майже на очах підприємця, який взяв його в оренду для розведення риби. Аби дістатися води, села масово поглиблюють колодязі, б’ють надглибокі свердловини.
Втрати водойм в області рахуються десятками річок і ставків щорічно. Загалом за двадцять років в Україні зникло близько 10 тисяч річок, ставків та озер, розповів Олександр Рильський, завідувач кафедри загальної та прикладної екології і зоології Запорізького національного університету, доктор біологічних наук. Професор називає основні причини масштабного зневоднення Запорізької області та в цілому України.
Суцільне розорювання земель та знищення лісосмуг. Поле розорене впритул до річки. І це вже катастрофа. Немає рослинності, яка утримує воду, починається швидке випаровування.
Україна – найбільш розорена країна в Європі та Азії, констатує Олександр Рильський. А наша область – один з найбільших виробників сільськогосппродукції. За потужністю і обсягами випуску деяких продуктів ми тримаємо лідерство в державі.
Проте агроуспіхи мають зворотній бік.
Через масштабне розорювання регіон втрачає водні ресурси, які затримуються у поверхневому шарі землі саме деревами та іншою рослинністю. В спекотне літо відкритий ґрунт швидко та сильно нагрівається, що призводить до втрати вологи до 1 метра глибиною.
Температура чорнозему на ґрунті досягає 60 градусів і більше. Іде дуже швидке випаровування. У подальшому це шлях до масштабного лиха, яке насувається на Україну з величезною швидкістю – дефіциту прісної води, прогнозує науковець.
Біда не приходить одна
Безконтрольна вирубка лісів, знищення лісосмуг та трав’яного покрову в балках і біля струмків призведе ще до однієї глобальної проблеми, попереджає Олександр Рильський. За 5-7 років в степовій частині нашої та сусідніх областях відновляться пилові бурі, урагани, шторми. Згадайте серпень 2020 року, коли Запоріжжя та курортні міста накрила хвиля піску з потужним вітром. З кожним роком таких явищ ставатиме більше і вони будуть сильнішими.
Такі синоптичні явища знищать мільйони тон чорнозему, рознесуть його світом. Втрату цінного ґрунту екологи прирівнюють до ще одної катастрофи. Один сантиметр чорнозему накопичується за 300 років – а загинути може за два-три роки.
Це явище, як і зневоднення країни, належать до питань безпеки держави. Для запобігання найгіршого сценарію необхідно терміново ухвалити довгострокову державну програму з широкомасштабного заліснення великих територій. З відновлення мікролісів, лісосмуг, особливо, це стосується степової зони.
Професор підкреслює, що заліснення степу повинно відбуватися за новими принципами. Поки діють розроблені ще 70 років тому. Необхідно враховувати зміни клімату, зневоднення річок і нові потреби людства, – каже науковець-дослідник.
Для цього необхідно терміново внести зміни до законів. Наприклад, ухвалили закон про обіг сільгоспземель. А в ньому ні слова про контроль за їх якістю. Вважаю, розпилення юридичного статусу лісосмуг за окремими статтями законів про ОТГ і про обіг землі – це стратегічна помилка, зважаючи на важливість вищезазначених проблем для безпеки держави.
Швидке та широкомасштабне заліснення Запорізької області та загалом України затримає зневоднення на багато років.
«Збільшення рослинності зменшить динаміку наростання температур та збереже безцінний дар природи – українські чорноземи», – звертається до керівництва держави та звичайних людей Олександр Рильський. За його словами, держслужбовці, цікавляться виключно боротьбою з наслідками: ліквідацією пожеж та посух. А треба займатися причинами, тобто попереджати подальшу втрату водних ресурсів.
Дефіцит питної води минулого року обговорювала Рада національної безпеки і оборони. За рішенням РНБО, в Україні повинна пройти повна інвентаризація джерел підземних вод питної якості і артезіанських свердловин. Секретар РНБО Олексій Данілов назвав “стратегічним завданням забезпечення водної безпеки держави в умовах зміни клімату”.
Але конкретних дій на місцях після гучних заяв не побачили.
2021 рік – тимчасовий порятунок
Річки та водосховища живляться виключно холодної пори, коли багато опадів. Останні роки були посушливими і маловодними.
Найбільше від посух страждають райони: Якимівський, Приавзовській, Мелітопольский. Там місцями майже пересохла колись повноводна річка Тащенак.
Залишилася висока ймовірність виникнення дефіциту води в басейнах інших річок. Особливо тих, які мають антропогенне навантаження (діяльність людини, підприємств, де немає вільної течії). В нашій області це річки Приазов’я, де площа водного дзеркала до 3-х гектар, – розповідає Інна Рибалко, начальник відділу водних відносин та басейнової взаємодії БУВР (Басейнове управління водних ресурсів).
Але цьогорічна зима і весна зі снігом та дощем рятують ситуацію. В басейнах малих річок Дніпра наповнення в середньому до 80%. В водоймах Приазов’я – до 75%.
Бердянське водосховище минулої осені було наповнене на 40%, зараз – на 60%. Все завдяки опадам. Ситуація покращилась. У травні-червні прогнозують дощі. Це справді допоможе річкам і ставкам, врятує їх від пересихання.
Що більше опадів, то більше впевненості, що наша область буде забезпечена питною водою. На даний момент не передбачається ніяких проблем з водопостачанням, – наголошує Інна Рибалко.
Проте загрозливі прогнози залишаються. Без збереження лісосмуг та насадження нових – ситуація погіршуватиметься. Є загроза Дніпру, він п’є воду з малих річок. Існуючі 6 гребель – невелика запорука, що вода в Дніпрі не зникне зовсім і зразу. Але потихеньку і ці водосховища не врятують, якщо річки пересихатимуть, – попереджає професор Олександр Рильський. Для головної водної артерії України вже є шокуючі прогнози: Дніпро стрімко пересихає і за 30-ть років зменшиться вдвоє.
Води не тільки мало, вона поганої якості. За нормами питної води, повинен бути перший клас чистоти, а в Дніпрі вже 3-й, в деяких місцях навіть 4-й. Вода забруднена неочищеними стоками, гербіцидами, нафтопродуктами.
Якість води непокоїть екологів та медиків навіть в тих районах, де проблем з нею немає. Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України провів дослідження якості питної води зі свердловин та джерел у 8 районах області. Результати шокували: «у 95% проб вода за санітарно-хімічними показниками не відповідає вимогам. У 30% проб вода з підвищеним вмістом нітратів, кожна п’ята проба – каламутність. Така вода не придатна для питних, господарсько-побутових цілей і навіть у більшості джерел – для зрошення», – сказано в дослідженні.
Що робити?
Перше і головне – змінювати ставлення до води, наголошують екологи. Це стосується бізнесу, промисловості і звичайних людей.
На такі зауваження більшість відповідає «я економлю воду!». Але загальну культуру можна оцінити за кількістю пластику та скляних пляшок на берегах водойм. Дбайливе ставлення до водних ресурсів – це елементарні речі: не смітити, не захаращувати, економити воду і садити дерева. Без них втрачаємо підземні та поверхневі джерела, земля стає безводною. Без дерев ми і опинилися на межі зневоднення.
В європейських країнах перед вирубкою кожного дерева оцінюють збитки, які зазнає навколишнє середовище, економіка та громада в цілому. В Україні вирубка життєво важливих лісів та лісосмуг є безконтрольною та має руйнівні масштаби. На жаль, кожна наступна влада тільки констатує негативні наслідки і законодавчо не врегульовує процес. Тож надія на звичайних людей, їх розуміння проблеми та маленькі кроки, кажуть експерти.
Більшість лісів та лісосмуг в запорізьких степах не взялись самі по собі, їх посадили попередні покоління: наші батьки, дідусі. Тож план мінімум для кожного українця – посадити хоча б десять дерев для нащадків: дітей та онуків аби в них лишалося головне джерело життя – вода.
