Реформа освіти – основні побоювання батьків школярів, думки вчителів та проблемні моменти у ході її реалізації
Навіщо започатковувати європейську модель навчання у той час, коли ті ж європейці хвалять наших спеціалістів і запрошують до співпраці? Це основне питання, яке ставлять один одному батьки на Запоріжжі. Другим у рейтингу є закриття шкіл, або пониження їх у ступені, більше турбує саме можливість відсутності шкіл в радіусі 10 кілометрів. Людей більшою мірою цікавлять не сама методика викладання чи нові вимоги до освітнього процесу, а звичайні насушні проблеми.
Якщо глянути на карту Запорізької області, то чітко можна простежити відстань між населеними пунктами. Чому певна кількість запорізьких сіл досі не газифіковані, а скажімо на Тернопільщині ще в 2005 році це питання закрили на 100%? Через відстані між населеними пунктами! Вони великі, а дороги не настільки добрі, щоб можна було швидко дістатися до пункту призначення. А стосовно газифікації – досі не з’явилося коштів для прокладання проводу між селами, а оплатити зі своєї кишені населення просто не спроможне, бо суми дуже великі, особливо зараз, коли долар по 27 гривень.
До школи, як на завод, щоб дістатися освітнього закладу, треба встати о 6 ранку
Кожній люблячій матусі, ясна річ шкода будити свою дитину о 6 ранку, щоб та встигла встати, поснідати і дістатися до навчального закладу, особливо коли це учень початкових класів. В умовах децентралізації це питання повинна вирішити сама громада. Звідти й відповідь на запитанння, чому така важлива реформа, як освітня тільки нещодавно була затвердженою. Все логічно, спочатку передача повноважень на місця, та можливостей приймати рішення, далі – макет, або рамки освітнього процесу, в які мусить “влізти” кожна окрема громада.
Як це буде, чи можливо знайти золоту середину в українських реаліях, сьогодні розмірковують і освітяни і батьки школярів. Голови громад мають найскладніше завдання – не міркувати і переживати, а вирішувати проблему і зменшити невдоволення людей.
Українці переживають, – підганяючи освітню реформу під децентралізцію, можна втрати важливі речі
В населених пунктах наближених до зон АТО ситуація з реформуванням освіти ще складніша. Поки тримає конфлікт про покращення інфраструктури мову не доводиться вести. Своїми переживаннями ділиться Юрій Крамар, вчитель фізики Вишневської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Старобільського району Луганської області.
“От об’єднались 3 сільські громади, у кожній, скажімо, було по одній середній школі. Тепер це загальна громада і її депутати вирішують, яка школа буде опорною. Але, до прикладу, наша школа в рейтингу Луганської області – 24-та, а та, яку планують опорною -70-та. Опорною роблять школу, не дивлячись на її показники. Решту закривають, планують залишити лише початкові класи і всіх дітей возити. Керівництво громад може зараз закрити будь-яку школу на своїй території. Наприклад, ця школа надто патріотична, надто балакуча, її закриваємо. А залишаєм оту – з лояльним директором, тихенькими вчителями – латентними сепаратистами. Все вирішують близькість до влади і корупційні зв’язки.
Є дуже багато шкіл, які хочуть закривати, дітям за умов оптимізації буде дуже складно. Наприклад, хочуть закрити школу у селі Покровка на Кінбурнській косі у Миколаївській області, дітям прийдеться їздити за 25 км у іншу школу. У ЗМІ наводили слова одного із батьків, учасника АТО, що їхати до нової школи треба півтори години, дітей закачує, вони п’ють таблетки. ” – розказав вчиталь фізики Юрій Крамар.
На жаль така ситуація не лише на Луганщині, скажімо такі райони Запорізької області як Токмацький, який визнали депресивним регіоном, сусідній Чернігівський та віддалений Розівський. В громадах цих районів навряд можна найближчим часом розраховуати на ремонт доріг. А це значить, що діти по сучасному бездоріжжю будуть діставатися до шкіл не 15 хвилин, а за годину. На думку громадськості це питання державою недостатньо продумане. Мова йде про дітей, залишати один на один з цими переживарннями батьків нечесно щонайменше. До того ж, ми усі знаємо про відчуття відповідальності – у когось воно є, а у інших немає, в останньому випадку діти залишаються з проблемою наодинці.
Для вирішення цих задач експерти пропонують на загальнодержавному рівні врегуювати питання. Наприклад, врахувати усі можливості інфраструктурної сфери в Україні та визнатими ту мінімальну відстань до шкіл, яка зменшила незручності для школярів та влаштує їх батьків.
Прем’єр Міністр Володимир Гройсман, під час підбиття проміжних результатів децентралізації на Запоріжжі підкреслив:
“Ми не хочемо вам вказувати чи керувати процесом замість вас. Люди, які живуть в регіоні чи громаді краще розуміють, які проблеми є і швидше можуть знайти механізм їх вирішення. Плануйте бюджет, аналізуйте, дійте. Немає вимоги закрити ту чи іншу школу, населення самостійно мусить порахувати що доцільніше, утримувати школу за власний кошт чи організувати перевезення дітей до найближчої.”
Прозвучало дуже демократично і правильно, більшість залежить від самих людей і безпосередньо голів громад. Сьогодні держава проявляє готовність допомогли, виділяє субвенцію та іншу фінансову підтримку. Відчутна також підтримка європейських країн, які крок за кроком реалізовують в Україні дуже потрібні для нас проекти. Для українців зараз саме час проявити активність, навчитися нести відповідальність за свої рішення, та розраховувати більше на власні сили.
Мирослава Балабан
