Возити одну сідницю в одному авто – це злочин

Кажуть мудрі люди в Україні, проте кількість проданих авто цього року дивує. Лише за липень нових авто продали більше на 16% ніж в тому ж місяці минулого року. А що казати про вживанні машини… Толерантні німці мало говорять та багато роблять. Модним трендом там є carsharing – спільне користування автомобілем.

Чи потребуємо ми власне авто?

Подорож до Німеччини на цей раз стала для мене мандрівкою в часі. Туристичний погляд бачить загальну картинку благополуччя та комфорту. Журналістське дослідження дозволяє побачити щоденне буття німців та їх сприйняття світу. Всі враження та емоції можна вмістити в одну фразу «Німці думають не тільки про власні кошти, а по-справжньому переживають за навколишнє середовище». Саме тому масово відмовляються від власного автомобілю на користь Сarsharing. Познайомитись з послугою мені допомогла сім’я Рунк. Пан Петер та його дружина Валентина відмовились не тільки від власного авто, але й від робочого.

«Ми живемо і працюємо в місті, де багато трамваїв, потяги, інші види громадського транспорту. Навіщо нам автомобіль? В принципі не потрібна машина. Але ж інколи ми потребуємо: поїхати за місто, або зробити закупки в супермаркеті. Для цього в Німеччині є послуга «міський автомобіль», – розповідає Петер Рунк.

«Користування замість володіння» або «Авто на прокат»

StadtAuto або carsharing працює за принципом «користування замість володіння». Послугу можна порівняти з «авто на прокат». Але є відмінності – машину можна взяти на годину (чи на місяць), проїхати квартал (чи менше\більше) та не треба повертати туди, де взяли. Є можливість спланувати подорож у поєднанні з іншими видами транспорту. Наприклад, від дому до зупинки на машині, потім – на трамваї, далі знову авто і врешті-решт припаркувати на найближчі спеціалізовані стоянці…

«Організація, яка надає послугу carsharing скупила багато автомобілів. Вони стоять на різних вулицях. І в радіусі 500 метрів від міста, де я стою, знаходяться від 12 до 50 авто різної модифікації. Ці авто я можу орендувати через Інтернет. Дивлюсь, які машини вільні, які мені потрібні великі чи маленькі, для яких цілей. Орендую. Це дешевше ніж свій автомобіль. В певному радіусі ми не платимо за кілометри, сплачуємо за годину. Проте існує абонплата», – пояснює Петер Рунк.

Справді, сarsharing нагадує клубну систему. Хочеш вигідно користуватися, щомісяця сплачуй членський внесок. Отримуєш картку. З номера картки резервуєш потрібне авто на потрібний час. І на найближчій зупинці тебе чекає автомобіль.

«Карту треба прикласти до сканера, що на лобовому склі, машина відчиняється. В бардачку лежить синій журнал із певними правилами і рекомендаціями. Можна написати нотатки. Можливо авто брудне після попереднього користування, чи без пального, чи смердить куривом, чи ще щось. Також в бардачку ключі від машини та дві картки для заправки (вони подаються на АЗС). Вводимо певний код і рушаємо!- інструктує пані Валентина Рунк.

Економічна та екологічна мобільність

Німці кажуть послуга сarsharing не нова. Перша фірма запрацювала у Західному Берліні 25 років тому. “На початку 80-х ми всі були екологічно свідомі, і хотіли зменшити кількість автомашин, – прочитала я спогади засновника цієї організації Маркуса Петерсена. Мрії здійснились не одразу. Німцям знадобились десятиліття, щоб екологічна свідомість одиниць стала загальною тенденцією. Тепер дбайливе поводження з природою вийшло на перший план у багатьох сферах життя. Навіть, бути власником машини вже не є показником певного статусу.

«Коли більшість користуватиметься сarsharing, в місті буде менше  машин, їх буде меньше вироблятись. Авто буде працювати, а не простоювати. Не треба думати про страховку, податки, купувати та міняти гуму. Зараз в моєму будинку на 10 сімей всього три мають машини. Тобто той, хто їздить на орендованому авто, економить на виробництві 7 машин. Це економія енергії,  ресурсів», – далекоглядно дивиться пан Петер Рунк.

«Якщо багато людей ділять між собою автомобіль, це не лише береже гроші, а й дбає про довкілля» – це скаже вам кожен перехожий в Німеччині. До ідеї долучаються і великі автомобільні концерни. Напевно, вони думають, як не втратити покупців, бо молодь взагалі надає перевагу велосипедам. Менше ніж за 10 років кількість молодих водіїв (віком від до 29 років) скоротилася на третину, свідчить статистика. Хоча наявний і бізнес-інтерес автовиробників у сфері сarsharing.

BMW, VW, Daimler створили свої компанії і пропонують міським жителям автомобілі власного виробництва для тимчасового користування. Так, автоконцерн BMW пропонує сarsharing через фірму DriveNow. Речник цієї компанії в одному з інтерв’ю наголосив, що понад 90 відсотків бронювань відбуваються через смартфони. Таким чином автопромисловість переживає доленосні зміни. Німецькі ЗМІ наводять думки експерта Конрада Ґетца, який вважає, що наближається “мобільна революція”. Люди в майбутньому зможуть вільно обирати засіб пересування, користуючись смартфоном: автомобіль, потяг, громадський транспорт, літак, велосипед. За прогнозом провідних експертів, сarsharing (користування орендованими автомобілями) стане масовим ринком, і не тільки в Німеччині.

Власні відчуття

За кермом я рік, мені подобається відчувати дорогу, захоплює швидкість на трасі. Але мене нервують «тягнучки» на роботу та ввечері, важко зітхаю коли наближається термін оплати страховки. Я, напевно, не справжній водій, бо не уявляю себе з запаскою. А ще я хочу жити в чистому місті, де моєму здоров’ю нічого не загрожує. Це суттєвий аргумент на користь carsharing, Нажаль, загазоване металургійне Запоріжжя сarsharing не вилікує. Проте міг би зробити вагомий екологічний внесок в зменшення забруднення повітря. Я готова пересісти в орендоване авто за системою спільного користування. Але пропозицій поки не знайшла. Дарую бізнес-ідею! Досвід Німеччини – цікавий та корисний для України. А якщо подивитися на постійно зростаючу вартість пального, то ще й перспективний.

«Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю редакції і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.»